Krank in der Wohnung

Am Montagmorgen ist Deniz sehr früh aufgewacht. Draußen war es noch dunkel, und in der Wohnung war es kalt. Sein Hals tat weh, und sein Körper war schwer wie ein Stein.

У понеділок уранці Деніз прокинувся дуже рано. Надворі було ще темно, а в квартирі — холодно. У нього боліло горло, а тіло було важке, наче камінь.

Er hat seine Brille genommen und ist ins Bad gegangen. Im Spiegel hat er ein müdes, blasses Gesicht gesehen.

Він узяв окуляри й пішов до ванної. У дзеркалі побачив втомлене бліде обличчя.

Deniz: „Oh nein. Ich sehe schrecklich aus."

Деніз: «Ой ні. Я жахливо виглядаю.»

Dann hat er sich angezogen: eine Jeans, ein weißes Hemd und einen Pullover.

Потім він одягнувся: джинси, біла сорочка і светр.

Deniz: „Warum ist heute alles so komisch? Das Hemd ist zu eng, und die Hose passt nicht mehr. Meine Sachen passen mir heute alle nicht."

Деніз: «Чому сьогодні все таке дивне? Сорочка затісна, а штани вже не сходяться. Сьогодні мені не пасує геть жодна річ.»

In der Küche hat Lukas schon Kaffee gekocht. Er hat einen dunklen Anzug getragen, weil er am Montag immer eine Besprechung im Büro hat.

У кухні Лукас уже зварив каву. Він був у темному костюмі, бо в понеділок у нього завжди нарада в офісі.

Lukas: „Guten Morgen! Na, wie war die Klassenfahrt?"

Лукас: «Доброго ранку! Ну, як пройшла поїздка з класом?»

Deniz: „Guten Morgen. Die Klassenfahrt war schön. Aber mir geht es nicht gut."

Деніз: «Доброго ранку. Поїздка була гарна. Але почуваюся я не дуже.»

Lukas: „Wirklich? Du siehst blass aus."

Лукас: «Справді? Ти якийсь блідий.»

Deniz: „Mein Hals tut weh. Und ich habe die ganze Nacht gehustet."

Деніз: «У мене болить горло. І я цілу ніч кашляв.»

Lukas hat seine Hand auf Deniz' Stirn gelegt.

Лукас поклав руку Денізу на чоло.

Lukas: „Du bist erkältet, ganz klar. Vielleicht hast du sogar die Grippe."

Лукас: «Ти застудився, це очевидно. Може, у тебе навіть грип.»

Deniz: „Bitte nicht. Ich muss heute in den Unterricht."

Деніз: «Тільки не це. Мені сьогодні треба на заняття.»

Lukas: „Herr Schneider kann warten. Deine Gesundheit ist wichtiger."

Лукас: «Пан Шнайдер зачекає. Твоє здоров’я важливіше.»

Deniz: „Auf der Klassenfahrt hat es zwei Tage geregnet."

Деніз: «Під час поїздки два дні йшов дощ.»

Lukas: „Und du hast keine Mütze getragen, oder?"

Лукас: «І ти був без шапки, так?»

Deniz: „Nein. Elif hat gesagt: ‚Nimm eine Mütze mit!' Aber ich habe nicht auf sie gehört."

Деніз: «Ні. Еліф казала: „Візьми шапку!“ Але я її не послухав.»

Lukas: „Und dein Mantel?"

Лукас: «А твоє пальто?»

Deniz: „Mein Mantel war zu dünn. Er ist modern, aber er ist nicht warm."

Деніз: «Пальто було надто тонке. Воно модне, але не тепле.»

Lukas: „Die Mode ist schön, aber die Mode macht nicht gesund. Ich trage im Winter lieber bequeme Sachen."

Лукас: «Мода — це гарно, але від моди здоровим не станеш. Узимку я краще ношу зручні речі.»

Um halb neun hat es geklingelt. Mia war bei ihrer Mutter im Erdgeschoss und wollte kurz Hallo sagen.

О пів на дев’яту подзвонили у двері. Мія була в мами на першому поверсі й хотіла коротко привітатися.

Mia: „Hi, ihr zwei!"

Мія: «Привіт вам обом!»

Deniz: „Hallo, Mia. Dein Rock ist schön."

Деніз: «Привіт, Міє. У тебе гарна спідниця.»

Mia: „Danke! Den Rock und die Bluse habe ich am Samstag gekauft. Und die Kette hier ist von meiner Oma. Findest du sie modern?"

Мія: «Дякую! Спідницю й блузку я купила в суботу. А оцей ланцюжок — від моєї бабусі. По-твоєму, він модний?»

Mia: „Im Geschäft habe ich auch ein Kleid gesehen. Das Kleid war grün, aber es hat 120 Euro gekostet."

Мія: «У магазині я бачила ще й сукню. Сукня була зелена, але коштувала 120 євро.»

Deniz hat plötzlich stark gehustet.

Раптом Деніз сильно закашлявся.

Mia: „Oh, Entschuldigung. Ist das mein Parfüm?"

Мія: «Ой, вибач. Це через мої парфуми?»

Deniz: „Ein bisschen. Dein Parfüm ist heute sehr stark."

Деніз: «Трохи. Твої парфуми сьогодні дуже сильні.»

Mia: „Ich habe ein neues Parfüm probiert. Ich arbeite jetzt in einem Geschäft für Kosmetik. Wir verkaufen Parfüm, Kosmetik und Creme. Soll ich dir eine Creme mitbringen?"

Мія: «Я спробувала нові парфуми. Я тепер працюю в магазині косметики. Ми продаємо парфуми, косметику й креми. Принести тобі крем?»

Deniz: „Danke, Mia. Aber heute brauche ich kein Parfüm, sondern Tabletten."

Деніз: «Дякую, Міє. Але сьогодні мені потрібні не парфуми, а таблетки.»

Lukas hat den Tisch gedeckt: einen Teller, eine Gabel, ein Messer und einen Löffel.

Лукас накрив на стіл: тарілка, виделка, ніж і ложка.

Lukas: „Möchtest du ein Brot mit Käse? Oder lieber Wurst?"

Лукас: «Хочеш хліб із сиром? Чи краще з ковбасою?»

Deniz: „Nein, danke. Kein Käse, keine Wurst. Mein Magen tut auch weh."

Деніз: «Ні, дякую. Ні сиру, ні ковбаси. У мене ще й шлунок болить.»

Lukas: „Was habt ihr denn auf der Klassenfahrt gegessen?"

Лукас: «А що ж ви їли в тій поїздці?»

Deniz: „Am ersten Abend eine Pizza, am zweiten Abend einen Hamburger. Und mittags Nudeln mit Ketchup."

Деніз: «Першого вечора піцу, другого вечора гамбургер. А на обід макарони з кетчупом.»

Lukas: „Nur Pizza, Nudeln und ein Hamburger? Das ist zu fett."

Лукас: «Тільки піца, макарони й гамбургер? Це надто жирно.»

Deniz: „Ja, das Essen war sehr fett. Und wir haben viel Schokolade gegessen. Elif hatte immer Süßigkeiten in der Tasche."

Деніз: «Так, їжа була дуже жирна. І ми з’їли багато шоколаду. В Еліф у сумці завжди були солодощі.»

Lukas: „Süßigkeiten und Schokolade, aber kein Gemüse. Kein Wunder, dass du jetzt krank bist! Ich mache dir einen Tee mit Zucker und Zitrone. Und du trinkst heute viel Mineralwasser."

Лукас: «Солодощі й шоколад, а овочів жодних. Не дивно, що ти тепер хворий! Я зроблю тобі чай із цукром і лимоном. А сьогодні ти питимеш багато мінеральної води.»

Deniz: „Ich hätte gern eine Orange. Zu Hause essen wir immer eine Orange, wenn wir erkältet sind."

Деніз: «Я б хотів апельсин. Удома ми завжди їмо апельсин, коли застудимося.»

Lukas: „Eine Orange habe ich leider nicht, aber ich kaufe heute Abend welche. Gestern habe ich Bohnen mit Reis gebraten. Möchtest du die Bohnen probieren?"

Лукас: «Апельсина, на жаль, немає, але ввечері я куплю. Учора я підсмажив квасолю з рисом. Хочеш скуштувати квасолю?»

Deniz: „Bohnen am Morgen? Nein, danke. Ich möchte nur eine Suppe. Wenn ich in Istanbul krank war, hat meine Mutter immer Suppe gekocht. Bei uns ist das das Gericht für kranke Leute."

Деніз: «Квасоля зранку? Ні, дякую. Я хочу тільки суп. Коли я хворів у Стамбулі, мама завжди варила суп. У нас це страва для хворих.»

Lukas: „Meine Mutter kocht die beste Suppe in Köln. Ich rufe sie an."

Лукас: «Моя мама варить найкращий суп у Кельні. Я їй зателефоную.»

Deniz: „Ich brauche heute nur einen Löffel. Die Gabel und das Messer kannst du wieder wegräumen."

Деніз: «Сьогодні мені потрібна лише ложка. Виделку й ніж можеш прибрати.»

Lukas: „Und das Geschirr von gestern steht noch in der Küche. Ich habe das Geschirr nicht gespült."

Лукас: «А посуд від учора ще стоїть у кухні. Я його не помив.»

Lukas: „Lass das liegen, du machst heute gar nichts. Ich mache das Fenster kurz auf, du brauchst frische Luft."

Лукас: «Хай стоїть, ти сьогодні нічого не робиш. Я на хвилинку відчиню вікно, тобі потрібне свіже повітря.»

Deniz: „Als Kind habe ich ein Eis gegessen, wenn mein Hals weh getan hat."

Деніз: «У дитинстві я їв морозиво, коли в мене боліло горло.»

Lukas: „Ein Eis bei Halsschmerzen? So, und jetzt rufst du beim Arzt an."

Лукас: «Морозиво, коли болить горло? Так, а тепер телефонуй до лікаря.»

Deniz: „Jetzt gleich? Ich bin nervös. Telefonieren auf Deutsch ist schwer."

Деніз: «Просто зараз? Я нервуюся. Розмовляти телефоном німецькою важко.»

Lukas: „Du kannst das. Sag einfach: Ich hätte gern einen Termin."

Лукас: «Ти впораєшся. Просто скажи: я хотів би записатися на прийом.»

Frau Schmitz: „Praxis Doktor Neumann, Schmitz, guten Morgen."

Пані Шміц: «Кабінет доктора Ноймана, Шміц слухає, доброго ранку.»

Deniz: „Guten Morgen. Mein Name ist Deniz. Ich hätte gern einen Termin. Mir geht es nicht gut."

Деніз: «Доброго ранку. Мене звати Деніз. Я хотів би записатися на прийом. Я почуваюся погано.»

Frau Schmitz: „Was fehlt Ihnen denn?"

Пані Шміц: «А що вас турбує?»

Deniz: „Ich habe seit drei Tagen Halsschmerzen. Und ich huste sehr viel."

Деніз: «У мене вже три дні болить горло. І я дуже багато кашляю.»

Frau Schmitz: „Welche Krankenkasse haben Sie?"

Пані Шміц: «Яка у вас лікарняна каса?»

Deniz: „Die AOK. Ich habe die Karte von der Krankenkasse hier."

Деніз: «AOK. Картка лікарняної каси в мене тут.»

Frau Schmitz: „Gut. Können Sie heute um elf Uhr kommen?"

Пані Шміц: «Добре. Ви можете прийти сьогодні об одинадцятій годині?»

Deniz: „Um elf Uhr? Ja, das passt mir gut."

Деніз: «Об одинадцятій? Так, це мені підходить.»

Frau Schmitz: „Bringen Sie bitte die Karte mit. Die Praxis ist in der Bergstraße 12, im Erdgeschoss."

Пані Шміц: «Візьміть, будь ласка, картку із собою. Кабінет на вулиці Бергштрасе, 12, на першому поверсі.»

Deniz: „Vielen Dank. Bis später."

Деніз: «Щиро дякую. До зустрічі.»

Um Viertel nach zehn hat Elif vor dem Haus gewartet. Sie hat ihr Auto in einer Garage geparkt.

О чверть на одинадцяту Еліф чекала перед будинком. Свою машину вона припаркувала в гаражі.

Elif: „Da bist du ja! Du siehst furchtbar aus. Komm, die Praxis ist im Erdgeschoss."

Еліф: «Ось і ти! Ти жахливо виглядаєш. Ходімо, кабінет на першому поверсі.»

An der Anmeldung hat Deniz die Karte von der Krankenkasse gezeigt. Dann sind sie ins Wartezimmer gegangen. An der Wand hing ein Bild von einem Wald, auf dem Regal lagen alte Zeitschriften. Neben der Tür stand ein Stuhl, und an der Decke hing eine große Lampe.

У реєстратурі Деніз показав картку лікарняної каси. Потім вони пішли до зали очікування. На стіні висіла картина з лісом, на полиці лежали старі журнали. Біля дверей стояв стілець, а зі стелі звисала велика лампа.

Deniz: „Mir ist heiß. Kannst du bitte das Fenster aufmachen?"

Деніз: «Мені жарко. Можеш, будь ласка, відчинити вікно?»

Elif: „Das Fenster geht nicht auf. Und die Heizung steht auf fünf. Kein Wunder!"

Еліф: «Вікно не відчиняється. А батарея викручена на п’ятірку. Не дивно!»

Deniz: „Elif, ich habe ein bisschen Angst."

Деніз: «Еліф, мені трохи страшно.»

Elif: „Angst? Vor einem Arzt? Warum denn?"

Еліф: «Страшно? Лікаря? Та чому ж?»

Deniz: „Auf Deutsch über den Körper sprechen — das habe ich noch nie gemacht."

Деніз: «Говорити німецькою про тіло — я цього ще ніколи не робив.»

Elif: „Dann üben wir jetzt. Wo tut es weh?"

Еліф: «Тоді потренуймося зараз. Де болить?»

Deniz: „Der Hals tut weh. Und der Rücken. Und die Schulter."

Деніз: «Болить горло. І спина. І плече.»

Elif: „Sehr gut. Und wenn der Arzt fragt: Was fehlt Ihnen?"

Еліф: «Дуже добре. А коли лікар запитає: що вас турбує?»

Deniz: „Dann sage ich: Ich habe seit drei Tagen Halsschmerzen."

Деніз: «Тоді я скажу: у мене вже три дні болить горло.»

Elif: „Perfekt. Du bist nicht nervös, du bist nur müde."

Еліф: «Чудово. Ти не нервуєшся, ти просто втомлений.»

Nach zwanzig Minuten hat eine Frau die Tür aufgemacht und seinen Namen gerufen.

Через двадцять хвилин якась жінка відчинила двері й назвала його прізвище.

Doktor Neumann: „Guten Tag, Herr Deniz. Setzen Sie sich bitte. Was fehlt Ihnen?"

Доктор Нойман: «Доброго дня, пане Денізе. Сідайте, будь ласка. Що вас турбує?»

Deniz: „Guten Tag, Herr Doktor. Mir geht es nicht gut. Ich habe seit drei Tagen Halsschmerzen."

Деніз: «Доброго дня, пане лікарю. Я почуваюся погано. У мене вже три дні болить горло.»

Doktor Neumann: „Haben Sie auch Fieber?"

Доктор Нойман: «А температура у вас є?»

Deniz: „Ja, seit gestern Abend. Und ich huste sehr viel, besonders in der Nacht."

Деніз: «Так, від учорашнього вечора. І я дуже багато кашляю, особливо вночі.»

Doktor Neumann: „Machen Sie bitte den Mund auf und sagen Sie ‚Aaaa'. Aha, der Hals ist ganz rot. Tut das weh?"

Доктор Нойман: «Відкрийте, будь ласка, рот і скажіть „а-а-а“. Ага, горло геть червоне. Тут болить?»

Deniz: „Ja, das tut weh."

Деніз: «Так, болить.»

Doktor Neumann: „Und hier, am Ohr? Tut das auch weh?"

Доктор Нойман: «А тут, у вусі? Теж болить?»

Deniz: „Das linke Ohr ein bisschen. Das rechte Ohr ist in Ordnung."

Деніз: «Ліве вухо трохи. Праве вухо в порядку.»

Doktor Neumann: „Haben Sie Schmerzen im Rücken?"

Доктор Нойман: «А спина у вас болить?»

Deniz: „Ja, im Rücken und in der Schulter."

Деніз: «Так, спина і плече.»

Doktor Neumann: „Und Ihr Magen? Haben Sie sich verletzt?"

Доктор Нойман: «А шлунок? Ви часом не травмувалися?»

Deniz: „Der Magen war gestern nicht gut. Aber ich habe mich nicht verletzt."

Деніз: «Учора зі шлунком було негаразд. Але я не травмувався.»

Doktor Neumann: „Gut. Ihre Lunge ist frei. Sie haben keine Grippe, Sie sind nur stark erkältet."

Доктор Нойман: «Добре. Легені чисті. Грипу у вас немає, ви просто сильно застудилися.»

Deniz: „Muss ich ins Krankenhaus?"

Деніз: «Мені треба до лікарні?»

Doktor Neumann: „Nein, ins Krankenhaus müssen Sie nicht. Das ist keine schlimme Krankheit. Aber Sie sollten viel trinken und im Bett bleiben."

Доктор Нойман: «Ні, до лікарні вам не треба. Це не серйозна хвороба. Але вам слід багато пити й лишатися в ліжку.»

Deniz: „Wie lange?"

Деніз: «Як довго?»

Doktor Neumann: „Drei oder vier Tage. Sie müssen sich ausruhen, Ihr Körper braucht jetzt Ruhe. Ich gebe Ihnen ein Rezept. Nehmen Sie diese Tabletten dreimal am Tag, immer nach dem Essen."

Доктор Нойман: «Три-чотири дні. Вам треба відпочивати, вашому тілу зараз потрібен спокій. Я випишу вам рецепт. Приймайте ці таблетки тричі на день, завжди після їди.»

Deniz: „Und wie viele Tage?"

Деніз: «А скільки днів?»

Doktor Neumann: „Fünf Tage. Dazu gebe ich Ihnen ein Mittel gegen den Husten."

Доктор Нойман: «П’ять днів. До того ж я дам вам засіб від кашлю.»

Deniz: „Was kostet das Medikament?"

Деніз: «А скільки коштують ліки?»

Doktor Neumann: „Die Krankenkasse bezahlt fast alles. In der Apotheke zahlen Sie nur fünf Euro."

Доктор Нойман: «Лікарняна каса оплачує майже все. В аптеці ви заплатите лише п’ять євро.»

Deniz: „Herr Doktor, ein Zahn tut mir auch weh."

Деніз: «Пане лікарю, у мене ще й зуб болить.»

Doktor Neumann: „Ein Zahn? Da müssen Sie zum Zahnarzt gehen. Aber warten Sie, bis Sie wieder gesund sind. Ich schreibe Sie für eine Woche krank. Sie sind jung und fit. Aber tragen Sie im Winter bitte eine Mütze!"

Доктор Нойман: «Зуб? Із цим вам треба до стоматолога. Але зачекайте, поки одужаєте. Я випишу вам лікарняний на тиждень. Ви молодий і в добрій формі. Але взимку, будь ласка, носіть шапку!»

Die Apotheke war gleich neben der Praxis.

Аптека була одразу біля кабінету.

Die Apothekerin: „Guten Tag. Was kann ich für Sie tun?"

Аптекарка: «Доброго дня. Чим можу допомогти?»

Deniz: „Guten Tag. Ich habe hier ein Rezept."

Деніз: «Доброго дня. У мене тут рецепт.»

Die Apothekerin: „Einen Moment, ich hole die Medikamente. So, hier sind die Tabletten. Nehmen Sie diese Tabletten dreimal am Tag, immer nach dem Essen. Und hier ist das Mittel gegen den Husten."

Аптекарка: «Хвилинку, я принесу ліки. Ось, тримайте таблетки. Приймайте ці таблетки тричі на день, завжди після їди. А ось засіб від кашлю.»

Deniz: „Wie viel muss ich davon nehmen?"

Деніз: «А скільки його треба приймати?»

Die Apothekerin: „Einen Löffel, dreimal am Tag."

Аптекарка: «Одну ложку, тричі на день.»

Deniz: „Was kostet das zusammen?"

Деніз: «Скільки це коштує разом?»

Die Apothekerin: „Fünf Euro. Möchten Sie noch etwas?"

Аптекарка: «П’ять євро. Бажаєте ще щось?»

Deniz: „Ja. Haben Sie eine Creme für die Hände? Und eine Seife?"

Деніз: «Так. У вас є крем для рук? І мило?»

Die Apothekerin: „Diese Creme hier ist sehr gut. Die Creme und die Seife kosten zusammen sechs Euro."

Аптекарка: «Ось цей крем дуже хороший. Крем і мило разом коштують шість євро.»

Elif hat Deniz nach Hause gefahren.

Еліф відвезла Деніза додому.

Elif: „So. Du gehst jetzt sofort ins Bett. Und vergiss nicht, die Tür abzuschließen."

Еліф: «Отак. Тепер ти одразу в ліжко. І не забудь замкнути двері.»

Deniz: „Ich schließe die Tür ab. Danke für alles, Elif."

Деніз: «Я замкну двері. Дякую за все, Еліф.»

Deniz hat die Tür aufgemacht, den Mantel in den Schrank gehängt und ist ins Bett gegangen. Um zwei Uhr hat es geklingelt. Vor der Tür stand Frau Weber mit einem großen Topf.

Деніз відчинив двері, повісив пальто в шафу й ліг у ліжко. О другій годині подзвонили у двері. Перед дверима стояла пані Вебер із великою каструлею.

Frau Weber: „Deniz, mein Junge! Lukas hat mich angerufen. Er hat gesagt, du bist krank."

Пані Вебер: «Денізе, хлопчику мій! Лукас мені зателефонував. Сказав, що ти захворів.»

Deniz: „Guten Tag, Frau Weber. Ja, ich bin erkältet. Der Arzt hat gesagt, ich soll im Bett bleiben."

Деніз: «Доброго дня, пані Вебер. Так, я застудився. Лікар сказав, що мені треба лишатися в ліжку.»

Frau Weber: „Der Arzt hat recht. Ich habe eine Suppe gekocht, eine Hühnersuppe mit Gemüse und Nudeln, ganz frisch!"

Пані Вебер: «Лікар має рацію. Я зварила суп, курячий суп з овочами й локшиною, зовсім свіжий!»

Frau Weber: „Wenn man krank ist, braucht man Suppe. Wo ist ein Löffel? Ah, hier. Aber Junge! Wie sieht es hier denn aus?"

Пані Вебер: «Коли людина хвора, їй потрібен суп. Де тут ложка? А, ось. Але ж, хлопчику! Що тут у тебе робиться?»

Deniz: „Ich weiß. Ich hatte keine Zeit. Ich muss mein Zimmer aufräumen."

Деніз: «Знаю. У мене не було часу. Мені треба прибрати в кімнаті.»

Frau Weber: „Du räumst gar nichts auf. Du gehst ins Bett, und ich räume auf. Deine Wäsche liegt auf dem Stuhl. Ist die Wäsche schmutzig oder sauber?"

Пані Вебер: «Нічого ти не прибираєш. Ти йдеш у ліжко, а прибираю я. Твоя білизна лежить на стільці. Ця білизна брудна чи чиста?»

Deniz: „Die schmutzige Wäsche liegt links, die saubere liegt rechts. Glaube ich."

Деніз: «Брудне лежить ліворуч, чисте — праворуч. Здається.»

Frau Weber: „Also ist alles schmutzig. Ich mache die Waschmaschine an. Die Waschmaschine steht im Keller, oder?"

Пані Вебер: «Отже, все брудне. Я ввімкну пральну машину. Пральна машина в підвалі, так?»

Deniz: „Ja, im Keller, neben der Garage."

Деніз: «Так, у підвалі, поруч із гаражем.»

Frau Weber: „Gut. Ich nehme deine Hose und dein Hemd mit. Und dieses Handtuch — das Handtuch ist ja ganz nass! Und die Seife im Bad ist fast leer."

Пані Вебер: «Добре. Я візьму твої штани й сорочку. І цей рушник — рушник же зовсім мокрий! А мило у ванній майже закінчилося.»

Frau Weber: „Und der Müll! Der Müll steht seit drei Tagen in der Küche!"

Пані Вебер: «А сміття! Сміття стоїть у кухні вже три дні!»

Frau Weber: „Ich bringe den Müll runter. Danach putze ich schnell das Bad. In zehn Minuten ist alles sauber."

Пані Вебер: «Я винесу сміття. Потім швиденько поприбираю у ванній. За десять хвилин усе буде чисте.»

Deniz: „Frau Weber, bitte! Sie müssen nicht meinen Haushalt machen."

Деніз: «Пані Вебер, будь ласка! Ви не мусите робити за мене хатню роботу.»

Frau Weber: „Ein Haushalt macht sich nicht allein, mein Junge. Und ich habe Zeit. Ist das der Anzug von Lukas?"

Пані Вебер: «Хатня робота сама себе не зробить, хлопчику мій. А в мене є час. Це костюм Лукаса?»

Deniz: „Ja. Der Anzug muss in die Reinigung."

Деніз: «Так. Костюм треба здати в хімчистку.»

Frau Weber: „Dann bringe ich ihn morgen in die Reinigung. Weißt du noch, als du hier eingezogen bist? Du hattest nur zwei Koffer und eine Lampe. Mia möchte nächstes Jahr auch in eine eigene Wohnung einziehen."

Пані Вебер: «Тоді я завтра віднесу його в хімчистку. Пам’ятаєш, як ти сюди заселявся? У тебе були тільки дві валізи й лампа. Мія теж хоче наступного року переїхати у власну квартиру.»

Am Dienstag und am Mittwoch ist Deniz im Bett geblieben. Er hat viel getrunken, seine Tabletten genommen und viel geschlafen. Frau Weber ist jeden Tag um zwölf Uhr mit Suppe gekommen. Am Mittwochmorgen hat das Telefon geklingelt.

У вівторок і середу Деніз лишався в ліжку. Він багато пив, приймав свої таблетки й багато спав. Пані Вебер щодня о дванадцятій приходила із супом. У середу вранці задзвонив телефон.

Herr Schneider: „Guten Tag, Herr Deniz. Hier ist Schneider von der Sprachschule. Frau Demir hat mir gesagt, dass Sie krank sind."

Пан Шнайдер: «Доброго дня, пане Денізе. Це Шнайдер із мовної школи. Пані Демір сказала мені, що ви захворіли.»

Deniz: „Guten Tag, Herr Schneider. Ja, seit Montag. Es tut mir leid."

Деніз: «Доброго дня, пане Шнайдер. Так, від понеділка. Мені прикро.»

Herr Schneider: „Das müssen Sie nicht sagen. Krank ist krank. Wie fühlen Sie sich denn?"

Пан Шнайдер: «Цього казати не треба. Хворий — то хворий. То як ви почуваєтеся?»

Deniz: „Heute fühle ich mich schon besser. Aber ich huste noch sehr viel."

Деніз: «Сьогодні почуваюся вже краще. Але ще дуже багато кашляю.»

Herr Schneider: „Sie sollten viel trinken und im Bett bleiben. Der Unterricht läuft nicht weg."

Пан Шнайдер: «Вам слід багато пити й лишатися в ліжку. Заняття нікуди не втечуть.»

Deniz: „Ich ärgere mich ein bisschen. Am Montag haben Sie eine Übung gemacht, und ich war nicht da."

Деніз: «Мене це трохи дратує. У понеділок ви робили вправу, а мене не було.»

Herr Schneider: „Ärgern Sie sich nicht. Die Gesundheit ist wichtiger als eine Übung. Sie müssen sich jetzt ausruhen."

Пан Шнайдер: «Не дратуйтеся. Здоров’я важливіше за якусь вправу. Зараз вам треба відпочивати.»

Am Nachmittag ist Frau Weber wieder gekommen. Sie hat am Morgen einen Apfelkuchen gebacken.

По обіді пані Вебер прийшла знову. Уранці вона спекла яблучний пиріг.

Frau Weber: „Später probierst du ein Stück, ja? Und jetzt sprechen wir über dein Zimmer. Das Zimmer ist schön, aber die Möbel stehen falsch."

Пані Вебер: «Пізніше скуштуєш шматочок, добре? А тепер поговорімо про твою кімнату. Кімната гарна, але меблі стоять неправильно.»

Deniz: „Falsch?"

Деніз: «Неправильно?»

Frau Weber: „Dein Bett steht direkt neben dem Fenster. Im Winter ist das kalt. Und die Heizung steht hinter dem Schrank."

Пані Вебер: «Твоє ліжко стоїть просто біля вікна. Узимку там холодно. А батарея — за шафою.»

Frau Weber: „Wir stellen das Bett an die andere Wand."

Пані Вебер: «Ми переставимо ліжко до іншої стіни.»

Deniz: „Aber ich bin krank. Ich kann nichts tragen."

Деніз: «Але ж я хворий. Я нічого не можу нести.»

Frau Weber: „Du trägst gar nichts. Lukas kommt um sechs."

Пані Вебер: «Ти нічого й не нестимеш. Лукас прийде о шостій.»

Am Abend haben Lukas und seine Mutter die Möbel bewegt. Deniz hat auf dem Stuhl gesessen und zugeschaut.

Увечері Лукас із мамою пересували меблі. Деніз сидів на стільці й дивився.

Lukas: „Also, das Bett kommt an die Wand und das Regal neben die Tür."

Лукас: «Отже, ліжко ставимо до стіни, а полицю — біля дверей.»

Frau Weber: „Nein! Das Regal muss ans Fenster. Dann hat er Licht zum Lesen."

Пані Вебер: «Ні! Полиця має стояти біля вікна. Тоді в нього буде світло для читання.»

Deniz: „Und die Lampe? Die Lampe steht auf dem Boden."

Деніз: «А лампа? Лампа стоїть на підлозі.»

Frau Weber: „Die Lampe kommt auf den Tisch neben dem Bett."

Пані Вебер: «Лампа піде на столик біля ліжка.»

Lukas: „Und der Spiegel hängt viel zu hoch."

Лукас: «А дзеркало висить надто високо.»

Deniz: „Das stimmt. Im Spiegel sehe ich nur meine Haare."

Деніз: «Це правда. У дзеркалі я бачу тільки своє волосся.»

Frau Weber: „Dann hängen wir den Spiegel tiefer. Lukas, hol bitte den Hammer aus dem Keller."

Пані Вебер: «Тоді повісимо дзеркало нижче. Лукасе, принеси, будь ласка, молоток із підвалу.»

Nach einer Stunde war das Zimmer fertig. Der Stuhl stand jetzt am Fenster, und an der Wand hing ein Foto aus Istanbul. Alles war sauber.

За годину кімната була готова. Стілець тепер стояв біля вікна, а на стіні висіло фото зі Стамбула. Усе було чисте.

Deniz: „Das Zimmer sieht ganz anders aus. Und das Bett ist jetzt sehr bequem."

Деніз: «Кімната виглядає зовсім інакше. І ліжко тепер дуже зручне.»

Frau Weber: „Sag mal, wie gefällt dir eigentlich die Wohnung? Ganz ehrlich."

Пані Вебер: «Скажи-но, а як тобі взагалі ця квартира? Тільки чесно.»

Deniz: „Mir gefällt die Wohnung sehr. Die Küche ist groß, und mein Zimmer ist hell."

Деніз: «Квартира мені дуже подобається. Кухня велика, а моя кімната світла.»

Frau Weber: „Und was kostet dein Zimmer?"

Пані Вебер: «А скільки коштує твоя кімната?»

Deniz: „380 Euro, mit Heizung und Strom."

Деніз: «380 євро, з опаленням і електрикою.»

Frau Weber: „Das ist billig für Köln."

Пані Вебер: «Це дешево як для Кельна.»

Am Donnerstagabend hat Deniz allein in seinem Bett gelegen. Er hat an Istanbul gedacht, an seine Mutter und an ihre Suppe. Plötzlich war er sehr traurig und musste ein bisschen weinen. Dann hat Lukas an die Tür geklopft.

У четвер увечері Деніз лежав сам у своєму ліжку. Він думав про Стамбул, про свою маму і про її суп. Раптом йому стало дуже сумно, і він трохи заплакав. Тоді у двері постукав Лукас.

Lukas: „Alles okay? Du siehst traurig aus."

Лукас: «Усе гаразд? Ти маєш сумний вигляд.»

Deniz: „Ein bisschen. Wenn ich krank bin, denke ich immer an zu Hause. Meine Mutter hat immer neben meinem Bett gesessen."

Деніз: «Трохи. Коли я хворію, то завжди думаю про дім. Моя мама завжди сиділа біля мого ліжка.»

Lukas: „Jetzt sitzt meine Mutter neben deinem Bett."

Лукас: «А тепер біля твого ліжка сидить моя мама.»

Deniz: „Das stimmt. Manchmal habe ich Angst, dass ich hier immer fremd bleibe."

Деніз: «Це правда. Іноді я боюся, що завжди буду тут чужим.»

Lukas: „Du bist nicht fremd. Du wohnst hier. Und meine Mutter kocht Suppe für dich — das macht sie nicht für jeden, glaub mir."

Лукас: «Ти не чужий. Ти тут живеш. А моя мама варить для тебе суп — вона це робить не для кожного, повір мені.»

Deniz: „Ich bin froh, dass ich diese Wohnung gefunden habe."

Деніз: «Я радий, що знайшов цю квартиру.»

Am Sonntagmorgen ist Deniz aufgewacht und hat sich zum ersten Mal wieder gut gefühlt. Sein Hals tat nicht mehr weh, sein Rücken war in Ordnung, der Magen auch. Er hat das Fenster aufgemacht und das Geschirr gespült.

У неділю вранці Деніз прокинувся і вперше знову почувався добре. Горло вже не боліло, спина була в порядку, шлунок теж. Він відчинив вікно й помив посуд.

Deniz: „Ich glaube, ich bin wieder gesund!"

Деніз: «Здається, я знову здоровий!»

Am Mittag haben alle zusammen gegessen. Lukas hat Nudeln mit Käse gemacht, Frau Weber hat Suppe gebracht, und Mia hat Brot mit Wurst und Bohnen mitgebracht. Es war ein einfaches Mittagessen, aber der Tisch war voll.

На обід усі їли разом. Лукас зробив макарони з сиром, пані Вебер принесла суп, а Мія принесла хліб із ковбасою та квасолю. Це був простий обід, але стіл був повний.

Deniz: „Danke für alles. Ich war eine Woche krank, aber ich war nicht allein."

Деніз: «Дякую за все. Я хворів цілий тиждень, але не був сам.»

Frau Weber: „Oh, Junge. Jetzt weine ich gleich."

Пані Вебер: «Ох, хлопчику. Зараз я розплачуся.»

Lukas: „Mama, bitte nicht weinen! Wir essen doch gerade."

Лукас: «Мамо, тільки не плач! Ми ж якраз їмо.»

Elif: „Und, Deniz? Nächste Woche wieder in den Unterricht?"

Еліф: «Ну що, Денізе? Наступного тижня знову на заняття?»

Deniz: „Ja. Und diesmal trage ich eine Mütze."

Деніз: «Так. І цього разу я вдягну шапку.»

Alle haben gelacht. Deniz hat sein Glas Mineralwasser genommen.

Усі засміялися. Деніз узяв свою склянку мінеральної води.

Deniz: „Auf die Gesundheit!"

Деніз: «За здоров’я!»

Alle: „Auf die Gesundheit!"

Усі: «За здоров’я!»