Der erste Tag im Sprachkurs

Der Wecker klingelt um halb sieben. Deniz macht das Licht an und bleibt noch eine Minute im Bett. Heute ist ein besonderer Tag, denn heute beginnt sein Sprachkurs. Er ist ein bisschen nervös. Er geht ins Bad und geht unter die Dusche. Das Wasser ist schön warm. Nach der Dusche ist er wach.

Будильник дзвонить о пів на сьому. Деніз вмикає світло і ще хвилину лежить у ліжку. Сьогодні особливий день, бо сьогодні починається його мовний курс. Він трохи хвилюється. Він іде до ванної і стає під душ. Вода приємно тепла. Після душу він уже прокинувся.

In der Küche steht Lukas vor dem Herd und macht Kaffee.

На кухні Лукас стоїть біля плити й варить каву.

Lukas: „Guten Morgen, Deniz! Du bist heute sehr früh auf."

Лукас: «Доброго ранку, Денізе! Ти сьогодні дуже рано встав.»

Deniz: „Guten Morgen. Ich konnte nicht mehr schlafen. Um neun Uhr beginnt mein Kurs."

Деніз: «Доброго ранку. Я більше не міг спати. О дев’ятій починається мій курс.»

Lukas: „Der Kaffee ist gleich fertig. Möchtest du ihn schwarz oder mit Milch?"

Лукас: «Кава зараз буде готова. Тобі чорну чи з молоком?»

Deniz: „Schwarz, bitte. Vielen Dank, Lukas."

Деніз: «Чорну, будь ласка. Дуже дякую, Лукасе.»

Lukas: „Der Dank ist nicht nötig. Ich mache jeden Morgen Kaffee. Der Herd ist alt, aber er funktioniert."

Лукас: «Дякувати не треба. Я щоранку варю каву. Плита стара, але працює.»

Deniz: „Ich habe eine Bitte. Kannst du mir bitte den zweiten Schlüssel geben? Ich komme heute erst am Nachmittag zurück."

Деніз: «У мене прохання. Можеш, будь ласка, дати мені другий ключ? Я сьогодні повернуся аж по обіді.»

Lukas: „Klar. Der schwarze Schlüssel liegt auf dem Tisch. Er ist für die Haustür."

Лукас: «Звісно. Чорний ключ лежить на столі. Він від вхідних дверей.»

Deniz nimmt den Schlüssel und steckt ihn in die Tasche.

Деніз бере ключ і кладе його в кишеню.

Lukas: „Ach, noch etwas. Am Freitag müssen wir die Miete bezahlen."

Лукас: «А, ще одне. У п’ятницю нам треба заплатити за квартиру.»

Deniz: „Wie viel kostet mein Zimmer noch mal?"

Деніз: «Скільки коштує моя кімната, нагадай?»

Lukas: „Dreihundert Euro. Ich miete die ganze Wohnung, und ich vermiete dir ein Zimmer. Das ist ganz normal hier."

Лукас: «Триста євро. Я орендую всю квартиру, а тобі здаю кімнату. Тут це цілком звична річ.»

Deniz: „Und wer ist der Vermieter?"

Деніз: «А хто орендодавець?»

Lukas: „Der Vermieter heißt Herr Kunze. Er wohnt nicht hier. Er ruft nur an, wenn es ein Problem gibt."

Лукас: «Орендодавця звати пан Кунце. Він тут не живе. Він телефонує, лише коли є якась проблема.»

Deniz: „Ist er nett?"

Деніз: «Він приємний?»

Lukas: „Er ist korrekt. Er ist nicht lustig, aber er ist okay. Meine Mutter vermietet auch ein kleines Zimmer unten im Haus."

Лукас: «Він коректний. Не дуже веселий, але нормальний. Моя мама теж здає маленьку кімнату внизу в будинку.»

Deniz ist vor drei Wochen nach Köln umgezogen. Jetzt ist die Wohnung schon ein bisschen sein Zuhause.

Деніз переїхав до Кельна три тижні тому. Тепер квартира вже трохи його дім.

Lukas: „Was macht ihr heute im Kurs?"

Лукас: «Що ви робитимете сьогодні на курсі?»

Deniz: „Ich glaube, wir machen eine Vorstellungsrunde. Jeder erzählt etwas über sich."

Деніз: «Думаю, у нас буде коло знайомства. Кожен щось розповідає про себе.»

Lukas: „Dann sag einfach deine Hobbys. Das ist immer leicht."

Лукас: «Тоді просто скажи про свої хобі. Це завжди легко.»

Deniz: „Okay. Ich schwimme gern. Ich gehe zweimal in der Woche schwimmen. Ich wandere auch gern. In der Türkei bin ich oft in den Bergen gewandert."

Деніз: «Гаразд. Я люблю плавати. Двічі на тиждень ходжу плавати. Ще люблю ходити в походи. У Туреччині я часто ходив у гори.»

Lukas: „Und tanzen? Kannst du tanzen?"

Лукас: «А танцювати? Ти вмієш танцювати?»

Deniz: „Ein bisschen. Aber ich tanze nur, wenn niemand zusieht."

Деніз: «Трохи. Але я танцюю, лише коли ніхто не дивиться.»

Lukas lacht. „Du bist wirklich lustig. Meine Schwester Mia tanzt jeden Samstag. Sie geht gegen elf Uhr los und kommt gegen drei Uhr zurück."

Лукас сміється. «Ти справді смішний. Моя сестра Мія танцює щосуботи. Вона виходить з дому близько одинадцятої, а повертається близько третьої.»

Deniz: „Um wie viel Uhr fährt die Bahn?"

Деніз: «О котрій годині їде поїзд?»

Lukas: „Du fährst am besten um Viertel nach acht. Die Bahn fährt durch die ganze Stadt, das dauert zwanzig Minuten."

Лукас: «Найкраще їхати о чверть на дев’яту. Поїзд їде через усе місто, це триває двадцять хвилин.»

Deniz: „Gut. Aber ich weiß noch nicht, was ich anziehen soll."

Деніз: «Добре. Але я ще не знаю, що вдягнути.»

Deniz steht in seinem Zimmer vor dem Schrank. Seine Kleidung liegt auf dem Bett: ein weißes Hemd, ein grauer Pullover, eine blaue Jacke und eine schwarze Hose. Unter dem Bett stehen seine braunen Schuhe. Über dem Stuhl hängt noch eine rote Jacke.

Деніз стоїть у своїй кімнаті перед шафою. Його одяг лежить на ліжку: біла сорочка, сірий светр, синя куртка і чорні штани. Під ліжком стоять його коричневі черевики. На спинці стільця висить ще й червона куртка.

Deniz: „Lukas! Kannst du bitte kurz kommen?"

Деніз: «Лукасе! Можеш на хвилинку підійти?»

Lukas: „Was ist denn los?"

Лукас: «Що сталося?»

Deniz: „Wie sehe ich aus? Ist das okay für den ersten Tag?"

Деніз: «Як я виглядаю? Це нормально для першого дня?»

Lukas: „Du siehst gut aus. Du willst heute bestimmt sehr gut aussehen, oder? Aber warum liegt hier die ganze Kleidung auf dem Bett?"

Лукас: «Ти гарно виглядаєш. Ти ж напевно хочеш сьогодні виглядати дуже добре, правда? Але чому тут увесь одяг лежить на ліжку?»

Deniz: „Weil ich nicht weiß, welche Farbe besser ist. Blau oder grün?"

Деніз: «Бо я не знаю, який колір кращий. Синій чи зелений?»

Lukas: „Grün ist deine Lieblingsfarbe, oder?"

Лукас: «Зелений — твій улюблений колір, так?»

Deniz: „Ja, Grün ist meine Lieblingsfarbe. Aber der grüne Pullover ist zu warm. Und die gelbe Jacke ist zu laut."

Деніз: «Так, зелений — мій улюблений колір. Але зелений светр надто теплий. А жовта куртка надто яскрава.»

Lukas: „Die gelbe Jacke ist wirklich zu gelb. Und die rote sieht aus wie eine Tomate. Nimm das weiße Hemd und die blaue Jacke. Weiß und Blau sind immer gut."

Лукас: «Жовта куртка справді занадто жовта. А червона схожа на помідор. Візьми білу сорочку і синю куртку. Біле й синє — це завжди добре.»

Deniz zieht sich an und stellt sich vor den Spiegel. Die blaue Jacke gefällt ihm.

Деніз одягається і стає перед дзеркалом. Синя куртка йому подобається.

Deniz: „Ich glaube, das ist gut. Ich freue mich auf den Kurs, aber ich habe auch ein bisschen Angst."

Деніз: «Думаю, так добре. Я тішуся, що йду на курс, але мені трохи страшно.»

Lukas: „Warum denn Angst? Es ist ein Kurs für Anfänger. Alle machen Fehler."

Лукас: «Чого страшно? Це ж курс для початківців. Усі роблять помилки.»

Es klingelt an der Tür. Vor der Tür steht Frau Weber mit einem Teller in der Hand.

У двері дзвонять. За дверима стоїть пані Вебер із тарілкою в руках.

Frau Weber: „Guten Morgen, ihr zwei! Ich habe Kuchen gebacken. Deniz, heute ist doch dein erster Tag im Sprachkurs!"

Пані Вебер: «Доброго ранку, ви двоє! Я спекла пиріг. Денізе, у тебе ж сьогодні перший день на мовному курсі!»

Deniz: „Guten Morgen, Frau Weber. Ja, heute geht es los."

Деніз: «Доброго ранку, пані Вебер. Так, сьогодні починається.»

Frau Weber: „Wunderbar! Du siehst sehr gut aus. Die blaue Jacke ist wunderbar. Blau ist eine schöne Farbe für junge Männer."

Пані Вебер: «Чудово! Ти дуже гарно виглядаєш. Синя куртка — це чудово. Синій — гарний колір для молодих чоловіків.»

Deniz: „Vielen Dank. Ich danke Ihnen auch für den Kuchen."

Деніз: «Дуже дякую. І дякую вам за пиріг.»

Frau Weber: „Und am Samstag grillen wir im Garten. Mein Sohn grillt immer zu viel Fleisch, aber das ist egal. Kommst du?"

Пані Вебер: «А в суботу ми смажимо на грилі в саду. Мій син завжди смажить забагато м’яса, але то нічого. Прийдеш?»

Deniz: „Entschuldigung, können Sie das bitte wiederholen? Sie sprechen ein bisschen schnell für mich."

Деніз: «Перепрошую, можете, будь ласка, повторити? Ви говорите трохи швидко для мене.»

Frau Weber: „Natürlich! Am Samstag grillen wir im Garten. Grillen! Fleisch, Gemüse, Salat. Kommst du?"

Пані Вебер: «Звісно! У суботу ми смажимо в саду на грилі. Гриль! М’ясо, овочі, салат. Прийдеш?»

Deniz: „Ah, jetzt verstehe ich. Ja, gern. Ich freue mich."

Деніз: «А, тепер розумію. Так, залюбки. Я радий.»

Frau Weber: „Sehr schön. Und noch etwas: Rauchen ist im Haus verboten. Aber im Garten ist es erlaubt. Darf ich dich um etwas bitten? Bring bitte den Teller später wieder zurück."

Пані Вебер: «Дуже добре. І ще одне: у будинку курити заборонено. А в саду можна. Можна тебе дещо попросити? Принеси, будь ласка, потім тарілку назад.»

Deniz: „Klar. Ich bringe ihn heute Abend zurück."

Деніз: «Звісно. Я принесу її сьогодні ввечері.»

Um Viertel nach acht geht Deniz aus dem Haus. Die Luft ist kühl. Er fährt mit der Bahn durch die Stadt und schaut durch das Fenster. Die Häuser sind grau und braun, der Himmel ist weiß. Gegen neun Uhr steht er vor der Sprachschule.

О чверть на дев’яту Деніз виходить із дому. Повітря прохолодне. Він їде поїздом через місто й дивиться у вікно. Будинки сірі й коричневі, небо біле. Близько дев’ятої він стоїть перед мовною школою.

Das Zimmer ist hell. Es gibt zwölf Tische und eine große Tafel. Deniz setzt sich nicht ganz nach hinten, sondern in die Mitte. Neben ihm sitzt eine junge Frau. Auf dem Tisch daneben liegt eine rote Tasche.

Кімната світла. Тут дванадцять столів і велика дошка. Деніз сідає не в самому кінці, а посередині. Поруч із ним сидить молода жінка. На сусідньому столі лежить червона сумка.

Elif: „Hallo. Ist der Platz hier frei?"

Еліф: «Привіт. Тут вільно?»

Deniz: „Ja, klar. Bitte."

Деніз: «Так, звісно. Прошу.»

Elif: „Ich bin Elif. Elif Demir."

Еліф: «Я Еліф. Еліф Демір.»

Deniz: „Ich heiße Deniz. Deniz. Freut mich."

Деніз: «Мене звати Деніз. Деніз. Дуже приємно.»

Elif: „Bist du auch aus der Türkei?"

Еліф: «Ти теж із Туреччини?»

Deniz: „Ja, aus Istanbul. Und du?"

Деніз: «Так, зі Стамбула. А ти?»

Elif: „Ich bin hier geboren, aber meine Eltern sind aus Izmir. Mein Deutsch ist nicht perfekt. Deshalb mache ich den Kurs."

Еліф: «Я народилася тут, але мої батьки з Ізміра. Моя німецька не ідеальна. Тому я й ходжу на курс.»

Dann kommt der Lehrer. Er trägt ein weißes Hemd und eine graue Jacke.

Потім заходить учитель. На ньому біла сорочка і сіра куртка.

Herr Schneider: „Guten Morgen! Mein Name ist Schneider. Ich bin Ihr Lehrer in diesem Kurs. Willkommen in der Klasse A1."

Пан Шнайдер: «Доброго ранку! Моє прізвище Шнайдер. Я ваш учитель на цьому курсі. Ласкаво просимо до класу A1.»

Die Klasse: „Guten Morgen!"

Клас: «Доброго ранку!»

Herr Schneider: „Wir sind zwölf Schüler und ein Lehrer. Zuerst erkläre ich Ihnen ein paar Regeln. Dann machen wir eine Vorstellungsrunde."

Пан Шнайдер: «Нас дванадцять учнів і один учитель. Спершу я поясню вам кілька правил. Потім зробимо коло знайомства.»

Deniz: „Entschuldigung, ich verstehe das nicht. Was bedeutet Vorstellungsrunde?"

Деніз: «Перепрошую, я не розумію. Що означає „Vorstellungsrunde“?»

Herr Schneider: „Gute Frage. Jeder erzählt kurz etwas über sich: Name, Land, Hobbys. Das ist eine Vorstellungsrunde."

Пан Шнайдер: «Гарне питання. Кожен коротко розповідає щось про себе: ім’я, країна, хобі. Оце і є коло знайомства.»

Deniz: „Ah, danke. Jetzt verstehe ich."

Деніз: «А, дякую. Тепер розумію.»

Herr Schneider: „Also, die Regeln. Der Kurs geht von neun Uhr bis halb eins. Zwischen zehn und Viertel nach zehn machen wir Pause."

Пан Шнайдер: «Отже, правила. Курс триває з дев’ятої до пів на першу. Між десятою і чвертю на одинадцяту в нас перерва.»

Elif: „Und wann ist die Prüfung?"

Еліф: «А коли іспит?»

Herr Schneider: „Die Prüfung ist am Ende, in zwölf Wochen. Aber keine Angst. Jeden Freitag schreiben wir einen kleinen Test."

Пан Шнайдер: «Іспит у кінці, через дванадцять тижнів. Але не бійтеся. Щоп’ятниці ми пишемо невеликий тест.»

Herr Schneider: „Ab morgen bringen Sie bitte ein Heft mit. Im Unterricht dürfen Sie das Handy nicht benutzen. In der Pause ist es erlaubt."

Пан Шнайдер: «Із завтрашнього дня приносьте, будь ласка, зошит. На занятті телефоном користуватися не можна. На перерві — можна.»

Deniz: „Können Sie das bitte wiederholen? Ab wann brauchen wir ein Heft?"

Деніз: «Можете, будь ласка, повторити? Із якого дня нам потрібен зошит?»

Herr Schneider: „Ab morgen. Und noch etwas: Ich erlaube kein Englisch in der Klasse. Nur Deutsch. Wenn Sie ein Wort nicht wissen, fragen Sie mich."

Пан Шнайдер: «Із завтра. І ще одне: я не дозволяю англійську в класі. Тільки німецька. Якщо ви не знаєте якогось слова, питайте мене.»

Elif: „Und Türkisch?"

Еліф: «А турецька?»

Herr Schneider: „Auch verboten. In der Pause dürfen Sie alles sprechen."

Пан Шнайдер: «Теж заборонена. На перерві можете говорити будь-якою мовою.»

Die Vorstellungsrunde beginnt. Ein Mann sitzt ganz hinten. Er heißt Amir und kommt aus Syrien. Daneben sitzt Olga aus Polen. Vor Deniz sitzt Marco aus Italien.

Починається коло знайомства. Один чоловік сидить у самому кінці. Його звати Амір, він із Сирії. Поруч із ним сидить Ольга з Польщі. Перед Денізом сидить Марко з Італії.

Marco: „Ich bin Student. Ich studiere Informatik hier in Köln. Mein Studium ist auf Englisch, aber ich möchte auch Deutsch lernen."

Марко: «Я студент. Вивчаю інформатику тут, у Кельні. Навчання в мене англійською, але я хочу вивчити й німецьку.»

Herr Schneider: „Sehr gut, Marco. Und Sie, Herr Deniz?"

Пан Шнайдер: «Дуже добре, Марко. А ви, пане Денізе?»

Deniz: „Ich heiße Deniz. Ich komme aus Istanbul. Ich bin vor drei Wochen nach Deutschland umgezogen. Ich habe in Istanbul Architektur studiert. Mein Studium hat fünf Jahre gedauert. Ich lerne jetzt Deutsch, weil ich hier arbeiten möchte."

Деніз: «Мене звати Деніз. Я зі Стамбула. Три тижні тому я переїхав до Німеччини. У Стамбулі я вивчав архітектуру. Моє навчання тривало п’ять років. Тепер я вчу німецьку, бо хочу тут працювати.»

Herr Schneider: „Und Ihre Hobbys?"

Пан Шнайдер: «А ваші хобі?»

Deniz: „Ich schwimme gern und ich wandere gern. Tanzen kann ich nicht so gut."

Деніз: «Я люблю плавати і люблю ходити в походи. А от танцювати вмію не дуже добре.»

Die Klasse lacht. Elif antwortet als Nächste.

Клас сміється. Наступною відповідає Еліф.

Elif: „Ich bin Elif. Ich arbeite halbtags in einem Büro. Ich lerne Deutsch, weil ich schreiben und lesen besser lernen will."

Еліф: «Я Еліф. Працюю на пів ставки в офісі. Вчу німецьку, бо хочу навчитися краще писати й читати.»

Herr Schneider: „Danke. Jetzt kommt die erste Aufgabe. Sie sprechen zu dritt und stellen sich Fragen. Am Ende erzählt jeder etwas über die anderen. Die Hausaufgabe steht später an der Tafel."

Пан Шнайдер: «Дякую. Тепер перше завдання. Ви говорите втрьох і ставите одне одному питання. Наприкінці кожен щось розповідає про інших. Домашнє завдання буде пізніше на дошці.»

Deniz, Elif und Marco sitzen zusammen. Deniz sucht in seiner Tasche, aber er findet nichts zum Schreiben.

Деніз, Еліф і Марко сідають разом. Деніз шукає в сумці, але не знаходить, чим писати.

Deniz: „Oh nein. Ich habe keinen Kugelschreiber."

Деніз: «О ні. У мене немає ручки.»

Elif: „Kein Problem. Ich habe zwei. Möchtest du den Bleistift oder den Kugelschreiber?"

Еліф: «Не проблема. У мене дві. Тобі олівець чи кулькову ручку?»

Deniz: „Den Bleistift, bitte. Der Bleistift ist gut, denn ich mache viele Fehler."

Деніз: «Олівець, будь ласка. Олівець добре, бо я роблю багато помилок.»

Marco: „Also, erste Frage: Wie heißt du und wie schreibt man das?"

Марко: «Отже, перше питання: як тебе звати і як це пишеться?»

Deniz: „Ich heiße Deniz. Soll ich das buchstabieren?"

Деніз: «Мене звати Деніз. Продиктувати по літерах?»

Marco: „Ja, bitte. Buchstabiere langsam, denn ich schreibe langsam."

Марко: «Так, будь ласка. Диктуй повільно, бо я пишу повільно.»

Deniz: „D wie Deutschland, E, N, I, Z. Der erste Buchstabe ist ein D."

Деніз: «D — як Deutschland, E, N, I, Z. Перша літера — D.»

Elif: „Herr Schneider, wie sagt man Kalem auf Deutsch?"

Еліф: «Пане Шнайдере, як буде „kalem“ німецькою?»

Herr Schneider: „Zeigen Sie mir das Ding bitte."

Пан Шнайдер: «Покажіть мені цю річ, будь ласка.»

Elif: „Das hier."

Еліф: «Ось це.»

Herr Schneider: „Ah, das ist ein Kugelschreiber. Oder kurz: ein Kuli. Ein gutes Wort für den ersten Tag."

Пан Шнайдер: «А, це „Kugelschreiber“. Або скорочено: „Kuli“. Гарне слово для першого дня.»

Deniz: „Und was bedeutet Aufgabe? Ich verstehe das Wort nicht."

Деніз: «А що означає „Aufgabe“? Я не розумію цього слова.»

Herr Schneider: „Eine Aufgabe ist eine kleine Arbeit für die Klasse. Zum Beispiel: Schreiben Sie fünf Sätze. Das ist eine Aufgabe."

Пан Шнайдер: «„Aufgabe“ — це невелика робота для класу. Наприклад: напишіть п’ять речень. Оце і є завдання.»

Deniz: „Ah, danke. Können Sie ein Beispiel an die Tafel schreiben?"

Деніз: «А, дякую. Можете написати приклад на дошці?»

Herr Schneider schreibt einen Satz an die Tafel: „Ich lerne Deutsch, denn ich wohne in Köln."

Пан Шнайдер пише на дошці речення: «Я вчу німецьку, бо живу в Кельні.»

Herr Schneider: „Das ist ein Satz mit denn. Jetzt schreiben Sie bitte einen ähnlichen Satz. Und noch ein Beispiel: Ich lerne Deutsch, weil meine Freunde hier wohnen. Die Antwort auf eine Frage ist oft ein ganzer Satz."

Пан Шнайдер: «Це речення зі сполучником „denn“. А тепер напишіть, будь ласка, схоже речення. І ще один приклад: я вчу німецьку, бо тут живуть мої друзі. Відповідь на питання часто буває цілим реченням.»

Deniz schreibt: „Ich lerne Deutsch, denn ich möchte hier arbeiten."

Деніз пише: «Я вчу німецьку, бо хочу тут працювати.»

Elif: „Dein Satz ist richtig. Deine Antwort ist gut."

Еліф: «Твоє речення правильне. Твоя відповідь гарна.»

Deniz: „Wie viele Sprachen sprichst du, Elif?"

Деніз: «Скількома мовами ти говориш, Еліф?»

Elif: „Drei Sprachen: Türkisch, Deutsch und ein bisschen Englisch. Deutsch ist meine zweite Sprache."

Еліф: «Трьома: турецькою, німецькою і трохи англійською. Німецька — моя друга мова.»

Dann kommt eine neue Aufgabe. An der Tafel hängt ein Bild von einer Straße.

Потім починається нове завдання. На дошці висить малюнок вулиці.

Herr Schneider: „Frage: Wo ist die Bäckerei? Antworten Sie in einem Satz."

Пан Шнайдер: «Питання: де пекарня? Відповідайте цілим реченням.»

Olga: „Die Bäckerei ist links."

Ольга: «Пекарня ліворуч.»

Herr Schneider: „Richtig. Und die Apotheke?"

Пан Шнайдер: «Правильно. А аптека?»

Amir: „Die Apotheke ist rechts, neben der Bank."

Амір: «Аптека праворуч, поруч із банком.»

Herr Schneider: „Sehr gut. Bitte benutzen Sie immer einen ganzen Satz. Das hilft für die Prüfung."

Пан Шнайдер: «Дуже добре. Будь ласка, завжди говоріть цілим реченням. Це допомагає на іспиті.»

Im Zimmer wird es warm. Marco öffnet das Fenster, denn die Sonne scheint.

У кімнаті стає тепло. Марко відчиняє вікно, бо світить сонце.

Herr Schneider: „Danke, Marco. Aber schließen Sie es später bitte wieder, es ist laut auf der Straße."

Пан Шнайдер: «Дякую, Марко. Але потім, будь ласка, зачиніть його знову — на вулиці шумно.»

Um zehn Uhr ist Pause. Deniz und Elif gehen in den Flur. Dort steht ein Kaffeeautomat.

О десятій — перерва. Деніз і Еліф виходять у коридор. Там стоїть кавовий автомат.

Elif: „Riech mal. Der Kaffee riecht wirklich gut."

Еліф: «Понюхай. Кава справді гарно пахне.»

Deniz: „Ja, er riecht gut."

Деніз: «Так, пахне гарно.»

Elif trinkt und macht ein Gesicht. „Aber er schmeckt schrecklich."

Еліф п’є і кривиться. «Але на смак вона жахлива.»

Deniz: „Wie schmeckt er denn?"

Деніз: «А який у неї смак?»

Elif: „Wie warmes Wasser mit Zucker. Der Kaffee im Café daneben schmeckt viel besser."

Еліф: «Як тепла вода з цукром. Кава в кафе поруч набагато смачніша.»

Deniz: „Wie sagt man das noch mal? Riechen und schmecken. Das sind zwei gute Wörter für heute."

Деніз: «Як це знову буде? „Riechen“ і „schmecken“. Це два гарні слова на сьогодні.»

Elif: „Genau. Du siehst übrigens ein bisschen müde aus."

Еліф: «Саме так. До речі, ти маєш трохи втомлений вигляд.»

Deniz: „Ich habe schlecht geschlafen, weil ich nervös war."

Деніз: «Я погано спав, бо хвилювався.»

Nach der Pause schließt Herr Schneider die Tür und schreibt ein Wort an die Tafel: Beruf.

Після перерви пан Шнайдер зачиняє двері й пише на дошці слово: професія.

Herr Schneider: „Jetzt sprechen wir über die Arbeit. Meine Frage ist einfach: Was sind Sie von Beruf? Und was haben Sie vorher gemacht? Ich fange an. Ich bin Lehrer. Ich arbeite seit zwanzig Jahren an dieser Schule. Mein Arbeitsplatz ist dieses Zimmer."

Пан Шнайдер: «Тепер поговорімо про роботу. Моє питання просте: хто ви за професією? І що ви робили раніше? Я почну. Я вчитель. Я працюю в цій школі вже двадцять років. Моє робоче місце — ця кімната.»

Amir: „Ich bin Arzt. In Syrien habe ich zehn Jahre in einem Krankenhaus gearbeitet."

Амір: «Я лікар. У Сирії я десять років працював у лікарні.»

Herr Schneider: „Sehr interessant! Der Doktor aus Syrien in meiner Klasse. Arbeiten Sie hier auch als Arzt?"

Пан Шнайдер: «Дуже цікаво! Лікар із Сирії в моєму класі. Ви тут теж працюєте лікарем?»

Amir: „Noch nicht. Zuerst brauche ich eine Prüfung auf Deutsch. Das ist schwer. Wenn ein Mensch krank ist, muss ich alles genau verstehen."

Амір: «Ще ні. Спершу мені потрібен іспит німецькою. Це важко. Коли людина хвора, я маю все точно розуміти.»

Olga: „Ich bin Verkäuferin. In Polen habe ich in einem Supermarkt gearbeitet. Hier habe ich auch eine Stelle in einem Supermarkt gefunden, aber nur halbtags."

Ольга: «Я продавчиня. У Польщі я працювала в супермаркеті. Тут я теж знайшла місце в супермаркеті, але тільки на пів ставки.»

Herr Schneider: „Und der Chef? Wie ist Ihre Chefin?"

Пан Шнайдер: «А начальник? Яка у вас начальниця?»

Olga: „Meine Chefin ist streng, aber fair. Ein Kollege spricht ein bisschen Russisch, das hilft mir."

Ольга: «Моя начальниця сувора, але справедлива. Один колега трохи говорить російською, це мені допомагає.»

Marco: „Ich bin Student, aber ich habe auch einen Job. Ich bin Fahrer. Ich fahre am Abend Pizza durch die Stadt."

Марко: «Я студент, але ще й маю підробіток. Я водій. Вечорами розвожу піцу по місту.»

Elif: „Ich arbeite in einer kleinen Firma. Die Firma verkauft Möbel. Mein Chef ist okay, aber ich suche eine neue Stelle. Ich möchte in einem Büro arbeiten und mehr Deutsch sprechen."

Еліф: «Я працюю в невеликій фірмі. Фірма продає меблі. Мій начальник нормальний, але я шукаю нове місце. Хочу працювати в офісі й більше говорити німецькою.»

Deniz: „Ich habe in Istanbul in einem Architekturbüro gearbeitet. Die Firma war klein, nur acht Kollegen. Mein Chef war sehr nett. Jetzt suche ich Arbeit in Köln, aber zuerst brauche ich mehr Deutsch."

Деніз: «Я працював у Стамбулі в архітектурному бюро. Фірма була маленька, лише вісім колег. Мій начальник був дуже приємний. Тепер я шукаю роботу в Кельні, але спершу мені потрібно більше німецької.»

Herr Schneider: „Das ist ein guter Plan. Ohne Sprache ist die Arbeit schwer. Zum Beispiel: Sie gehen zum Amt. Der Beamte spricht schnell, und Sie verstehen nichts."

Пан Шнайдер: «Це гарний план. Без мови працювати важко. Наприклад: ви йдете в установу. Чиновник говорить швидко, а ви нічого не розумієте.»

Elif: „Das kenne ich. Letzte Woche war ich mit Deniz beim Amt. Der Beamte hat sehr schnell gesprochen. Ich habe dreimal gesagt: Können Sie das bitte wiederholen?"

Еліф: «Мені це знайомо. Минулого тижня я була з Денізом в установі. Чиновник говорив дуже швидко. Я тричі сказала: можете, будь ласка, повторити?»

Deniz: „Und ich habe gesagt: Ich verstehe das nicht. Das war mein bester Satz an dem Tag."

Деніз: «А я сказав: я цього не розумію. Це було моє найкраще речення того дня.»

Herr Schneider: „Sehr gut! Das sind wichtige Sätze. Noch mehr Berufe, bitte. Was ist ein Mann bei der Polizei?"

Пан Шнайдер: «Дуже добре! Це важливі речення. Ще професії, будь ласка. Хто такий чоловік, який працює в поліції?»

Olga: „Ein Polizist. Meine Schwester arbeitet auch bei der Polizei, aber in Polen."

Ольга: «Поліцейський. Моя сестра теж працює в поліції, але в Польщі.»

Herr Schneider: „Richtig. Und jetzt machen wir ein kleines Spiel. Gruppe eins sitzt links, Gruppe zwei sitzt rechts. Ich sage einen Beruf, und Sie sagen einen Satz. Die Gruppe mit den meisten Punkten gewinnt."

Пан Шнайдер: «Правильно. А тепер зіграємо в невелику гру. Група один сідає ліворуч, група два — праворуч. Я називаю професію, а ви кажете речення. Виграє група з найбільшою кількістю балів.»

Herr Schneider: „Erster Beruf: der Fahrer."

Пан Шнайдер: «Перша професія: водій.»

Marco: „Der Fahrer fährt den Bus."

Марко: «Водій керує автобусом.»

Herr Schneider: „Punkt für Gruppe zwei. Nächster Beruf: der Verkäufer."

Пан Шнайдер: «Бал для групи два. Наступна професія: продавець.»

Deniz: „Der Verkäufer verkauft Brot."

Деніз: «Продавець продає хліб.»

Nach zehn Minuten ist das Spiel zu Ende.

Через десять хвилин гра закінчується.

Herr Schneider: „Das Ergebnis: Gruppe eins hat sieben Punkte, Gruppe zwei hat acht Punkte. Gruppe zwei gewinnt."

Пан Шнайдер: «Результат: у групи один сім балів, у групи два вісім балів. Виграє група два.»

Marco: „Wir haben gewonnen!"

Марко: «Ми виграли!»

Herr Schneider: „Sehr schön. Aber das Ergebnis ist nicht so wichtig. Wichtig ist: Sie haben gesprochen. Die Hausaufgabe für morgen: Schreiben Sie zehn Sätze über Ihren Beruf. Und lernen Sie die Farben. Bis morgen!"

Пан Шнайдер: «Дуже добре. Але результат не такий важливий. Важливо те, що ви говорили. Домашнє завдання на завтра: напишіть десять речень про свою професію. І вивчіть кольори. До завтра!»

Deniz und Elif gehen zusammen aus der Schule.

Деніз і Еліф разом виходять зі школи.

Elif: „Wie findest du den Kurs?"

Еліф: «Як тобі курс?»

Deniz: „Mir gefällt der Kurs. Herr Schneider erklärt alles sehr gut. Aber ich bin müde. Mein Kopf ist voll mit Wörtern."

Деніз: «Курс мені подобається. Пан Шнайдер усе дуже добре пояснює. Але я втомився. Голова повна слів.»

Elif: „Das ist normal am ersten Tag. Wohin musst du jetzt?"

Еліф: «Це нормально в перший день. Куди тобі тепер?»

Deniz: „Ich möchte zur Haltestelle. Wie komme ich dahin?"

Деніз: «Мені треба на зупинку. Як туди дійти?»

Elif: „Geh hier geradeaus bis zur Kirche, dann links. Die Haltestelle ist rechts, neben der Apotheke. Es sind nur fünf Minuten."

Еліф: «Іди тут прямо до церкви, потім ліворуч. Зупинка праворуч, поруч з аптекою. Це лише п’ять хвилин.»

Deniz: „Danke. Und du?"

Деніз: «Дякую. А ти?»

Elif: „Ich gehe zurück ins Büro. Ich arbeite heute noch bis sechs."

Еліф: «Я повертаюся в офіс. Сьогодні працюю ще до шостої.»

Deniz: „Bis morgen also. Ich freue mich."

Деніз: «Тоді до завтра. Буду радий.»

Zu Hause macht Deniz das Licht in der Küche an. Lukas sitzt am Tisch.

Удома Деніз вмикає світло на кухні. Лукас сидить за столом.

Lukas: „Und? Wie war der erste Tag?"

Лукас: «Ну як? Як минув перший день?»

Deniz: „Wunderbar. Ich bin müde, aber es war wirklich gut. Ich habe eine Freundin gefunden. Sie heißt Elif."

Деніз: «Чудово. Я втомлений, але було справді добре. Я знайшов подругу. Її звати Еліф.»

Lukas: „Das freut mich. Und was hast du gelernt?"

Лукас: «Я радий. А що ти вивчив?»

Deniz: „Ich habe gelernt: Was sind Sie von Beruf? Und: Können Sie das bitte wiederholen? Diese Sätze benutze ich ab heute jeden Tag."

Деніз: «Я вивчив: хто ви за професією? І: можете, будь ласка, повторити? Ці речення я від сьогодні вживатиму щодня.»

Lukas: „Und die Farben?"

Лукас: «А кольори?»

Deniz: „Rot, blau, grün, gelb, weiß, schwarz, grau und braun. Meine Lieblingsfarbe ist immer noch Grün."

Деніз: «Червоний, синій, зелений, жовтий, білий, чорний, сірий і коричневий. Мій улюблений колір і далі зелений.»

Lukas: „Sehr gut. Und deine blaue Jacke war die richtige Wahl."

Лукас: «Дуже добре. І твоя синя куртка була правильним вибором.»

Deniz lacht. Dann nimmt er den Teller von Frau Weber und geht die Treppe hinunter. Morgen um neun geht es weiter.

Деніз сміється. Потім бере тарілку пані Вебер і спускається сходами вниз. Завтра о дев’ятій усе продовжиться.