Papiere, Post und Telefon

Es ist Montagmorgen in Köln. Deniz sitzt in der Küche und trinkt Tee. Lukas kommt herein. Er hat die Post in der Hand.

Ранок понеділка в Кельні. Деніз сидить у кухні й п’є чай. Заходить Лукас. У руці він тримає пошту.

Lukas: „Guten Morgen, Deniz! Kann ich dir einen Kaffee anbieten?"

Лукас: «Доброго ранку, Денізе! Може, запропонувати тобі кави?»

Deniz: „Nein, danke. Ich trinke heute Tee. Was hast du denn da?"

Деніз: «Ні, дякую. Сьогодні я п’ю чай. А що це в тебе там?»

Lukas: „Post. Ein Brief für dich. Schau mal oben links, da steht der Absender."

Лукас: «Пошта. Тобі лист. Глянь угорі ліворуч — там указано відправника.»

Deniz: „Der Absender ist … Stadt Köln, Bürgeramt. Ist das ein Problem?"

Деніз: «Відправник — це… місто Кельн, Бюро реєстрації мешканців. Це проблема?»

Lukas: „Nein, das ist kein Problem. Mach ihn auf!"

Лукас: «Ні, це не проблема. Відкривай!»

Deniz macht den Brief auf. Das Papier ist weiß und sehr voll. Oben steht sein Name. Er ist der Empfänger. Er liest langsam und versteht nur die Hälfte.

Деніз відкриває листа. Папір білий і дуже щільно списаний. Угорі стоїть його ім’я. Він — одержувач. Він читає повільно й розуміє тільки половину.

Deniz: „Entschuldigung, das habe ich nicht verstanden. Was bedeutet 'Anmeldung'?"

Деніз: «Перепрошую, я цього не зрозумів. Що означає Anmeldung?»

Lukas: „Du musst dich anmelden. Jeder Mensch in Deutschland muss das machen. Du wohnst jetzt hier, also gehst du zum Amt und sagst: Ich wohne hier."

Лукас: «Ти маєш зареєструватися. Кожна людина в Німеччині мусить це зробити. Ти тепер тут живеш, тож ідеш в установу і кажеш: я живу тут.»

Deniz: „Und was ist dieses Papier mit den vielen kleinen Kästchen?"

Деніз: «А що це за папір із багатьма маленькими квадратиками?»

Lukas: „Das ist ein Formular. Du musst das Formular ausfüllen und unterschreiben. Aber ich muss jetzt ins Büro. Ruf doch Elif an!"

Лукас: «Це бланк. Ти маєш заповнити бланк і підписати його. Але мені зараз треба в офіс. Подзвони Еліф!»

Deniz telefoniert nicht gern. Am Telefon ist Deutsch viel schwerer, weil er das Gesicht nicht sieht. Aber er nimmt sein Handy und ruft Elif an. Es klingelt viermal. Dann kommt eine Ansage.

Деніз не любить телефонувати. По телефону німецька набагато важча, бо він не бачить обличчя. Але він бере мобільний і дзвонить Еліф. Лунає чотири гудки. Потім вмикається запис.

Ansage: „Hier ist der Anrufbeantworter von Elif Demir. Bitte sprechen Sie nach dem Ton."

Запис: «Це автовідповідач Еліф Демір. Будь ласка, говоріть після сигналу.»

Deniz: „Hallo Elif, hier ist Deniz. Ich habe eine Frage zu einem Brief. Kannst du mich bitte zurückrufen?"

Деніз: «Привіт, Еліф, це Деніз. У мене питання щодо одного листа. Передзвониш мені, будь ласка?»

Zwanzig Minuten später klingelt das Handy. Der Anruf kommt von Elif.

Через двадцять хвилин мобільний дзвонить. Дзвінок від Еліф.

Elif: „Hallo Deniz! Ich habe deinen Anruf auf dem Anrufbeantworter gehört. Was ist los?"

Еліф: «Привіт, Денізе! Я почула твій дзвінок на автовідповідачі. Що сталося?»

Deniz: „Ich habe eine Frage zu diesem Brief. Der Absender ist das Bürgeramt. Es geht um die Anmeldung, und es gibt ein Formular."

Деніз: «У мене питання щодо цього листа. Відправник — Бюро реєстрації мешканців. Ідеться про реєстрацію, і там є бланк.»

Elif: „Ah, das kenne ich gut. Ich komme um vier, dann lesen wir den Brief zusammen."

Еліф: «А, це я добре знаю. Я прийду о четвертій, тоді разом прочитаємо листа.»

Deniz: „Danke! Ich habe auch ein kleines Geschenk für dich: Schokolade aus Istanbul."

Деніз: «Дякую! У мене є ще й невеличкий подарунок для тебе: шоколад зі Стамбула.»

Elif: „Schokolade ist immer ein gutes Geschenk. Bis später!"

Еліф: «Шоколад — це завжди гарний подарунок. До зустрічі!»

Um elf Uhr klopft es. Frau Weber steht vor der Tür. Sie hat einen Kuchen und einen Brief in der Hand.

Об одинадцятій хтось стукає. Перед дверима стоїть пані Вебер. У руках вона тримає пиріг і лист.

Frau Weber: „Guten Tag, Deniz! Haben Sie vielleicht eine Briefmarke für mich? Ich möchte diesen Brief an meine Schwester schicken."

Пані Вебер: «Добрий день, Денізе! Чи не знайдеться у вас для мене марки? Я хочу надіслати цього листа своїй сестрі.»

Deniz: „Einen Moment. Hier ist eine Briefmarke."

Деніз: «Хвилинку. Ось марка.»

Frau Weber: „Vielen Dank! Und was gibt es Neues? Kommt Ihre Familie bald?"

Пані Вебер: «Дуже дякую! А що нового? Ваша родина скоро приїде?»

Deniz: „Ja! Meine Mutter möchte mich im Sommer besuchen. Sie bleibt zehn Tage."

Деніз: «Так! Моя мама хоче приїхати до мене влітку. Вона залишиться на десять днів.»

Frau Weber: „Wie schön! Aber wo schläft sie? Bei Ihnen ist es doch klein."

Пані Вебер: «Як гарно! Але де вона спатиме? У вас же тісно.»

Deniz: „Das ist das Problem. Sie kann bei uns nicht übernachten. Ich suche ein Hotel."

Деніз: «У тому й проблема. У нас вона переночувати не може. Я шукаю готель.»

Frau Weber: „Ich kenne ein kleines Hotel hier in der Nähe. Braucht sie ein Einzelzimmer oder ein Doppelzimmer?"

Пані Вебер: «Я знаю один невеликий готель тут неподалік. Їй потрібен одномісний чи двомісний номер?»

Deniz: „Ein Einzelzimmer. Sie kommt allein, und ein Doppelzimmer ist zu teuer."

Деніз: «Одномісний. Вона приїде сама, а двомісний надто дорогий.»

Frau Weber: „Dann rufen Sie einfach an der Rezeption an. Die Frau an der Rezeption spricht auch Englisch, aber sprechen Sie Deutsch! Und noch etwas: Am Sonntag möchte ich Sie und Lukas einladen. Ich mache Kuchen."

Пані Вебер: «Тоді просто зателефонуйте на рецепцію. Жінка на рецепції говорить і англійською, але ви говоріть німецькою! І ще одне: у неділю я хочу запросити вас із Лукасом. Я спечу пиріг.»

Deniz: „Sehr gern. Danke für die Einladung."

Деніз: «Дуже радо. Дякую за запрошення.»

Um vier Uhr kommt Elif. Sie hat eine Zeitung dabei und einen Prospekt von einem Hotel.

О четвертій приходить Еліф. Вона має із собою газету й буклет одного готелю.

Elif: „Zeig mir den Brief. Und leg bitte alle Papiere auf den Tisch. Ohne Papiere geht beim Amt gar nichts."

Еліф: «Покажи мені листа. І поклади, будь ласка, усі документи на стіл. Без документів в установі нічого не вийде.»

Deniz: „Hier sind meine Papiere: mein Pass, der Mietvertrag und der Brief. Kannst du ihn bitte laut lesen? Langsam, bitte."

Деніз: «Ось мої документи: мій паспорт, договір оренди й лист. Прочитаєш його вголос, будь ласка? Повільно, будь ласка.»

Elif: „Klar. 'Sehr geehrter Herr Deniz, bitte füllen Sie das Formular aus und kommen Sie mit Ihrem Pass zum Bürgeramt.'"

Еліф: «Звісно. „Шановний пане Денізе, будь ласка, заповніть бланк і прийдіть із паспортом до Бюро реєстрації мешканців.“»

Deniz: „Ich habe eine Frage zu diesem Brief. Was heißt 'Sehr geehrter Herr'?"

Деніз: «У мене питання щодо цього листа. Що означає Sehr geehrter Herr?»

Elif: „Das ist nur höflich. So schreibt man einen offiziellen Brief. Der Rest ist einfach: Du gehst zum Amt, du gibst das Formular ab und du bekommst ein Papier."

Еліф: «Це просто ввічливо. Так пишуть офіційний лист. Решта проста: ти йдеш в установу, здаєш бланк і отримуєш папір.»

Elif nimmt das Formular. Es ist ein großer Bogen aus dickem Papier.

Еліф бере бланк. Це великий аркуш із цупкого паперу.

Elif: „Das Formular hat zwei Teile. Der erste Bogen ist für dich, der zweite Teil ist für die Familie. Du bist ledig, also bleibt er leer. Hier schreibst du den Namen, hier die Adresse. Und hier musst du etwas ankreuzen."

Еліф: «Бланк має дві частини. Перший аркуш — для тебе, друга частина — для родини. Ти неодружений, тож вона залишиться порожня. Тут пишеш ім’я, тут адресу. А тут треба поставити позначку.»

Deniz: „Soll ich jetzt unterschreiben?"

Деніз: «Мені вже підписувати?»

Elif: „Nein, noch nicht. Deine Unterschrift kommt erst am Schalter. Die Frau am Schalter sagt dir, wo du unterschreiben musst."

Еліф: «Ні, ще ні. Підписуватимеш аж у віконці. Жінка у віконці скаже тобі, де треба підписати.»

Deniz: „Muss ich das Formular mit der Post schicken?"

Деніз: «Мені треба надіслати бланк поштою?»

Elif: „Nein. Manche Leute schicken es mit der Post, dann ist der Empfänger das Bürgeramt. Du hast einen Termin, also gibst du es persönlich ab."

Еліф: «Ні. Дехто надсилає його поштою, тоді одержувач — Бюро реєстрації мешканців. У тебе є запис на прийом, тож ти віддаси його особисто.»

Elif sieht den Pass von Deniz an. Auf der ersten Seite ist ein Foto. Sie lacht.

Еліф дивиться на паспорт Деніза. На першій сторінці — фото. Вона сміється.

Elif: „Ist das dein Foto? Du siehst auf dem Bild so ernst aus, wie ein Mann in einem alten Film!"

Еліф: «Це твоє фото? Ти на знімку такий серйозний, наче чоловік зі старого фільму!»

Deniz: „Auf dem Foto war ich neunzehn. Ich hatte lange Haare."

Деніз: «На тому фото мені було дев’ятнадцять. У мене було довге волосся.»

Elif nimmt die Zeitung und zeigt ihm eine Seite.

Еліф бере газету й показує йому одну сторінку.

Elif: „Hier in der Zeitung war eine Anzeige: ein Hotel am Rhein, ein Zimmer ab 55 Euro. Und der Prospekt ist von dem gleichen Hotel. Schau, dieses Bild hier ist das Einzelzimmer."

Еліф: «Ось тут, у газеті, було оголошення: готель на Рейні, номер від 55 євро. А буклет — від того самого готелю. Дивись, оцей знімок — це одномісний номер.»

Deniz: „Sehr schön. Meine Mutter macht nicht oft Urlaub. Diese Reise ist wichtig für sie."

Деніз: «Дуже гарно. Моя мама нечасто буває у відпустці. Ця подорож для неї важлива.»

Elif: „Wie lange war deine Reise nach Deutschland?"

Еліф: «А скільки тривала твоя подорож до Німеччини?»

Deniz: „Vier Stunden mit dem Flugzeug. Meine Mutter fliegt nicht gern."

Деніз: «Чотири години літаком. Моя мама не любить літати.»

Elif: „Wenn sie hier ist, machen wir einen Ausflug nach Bonn. Aber zuerst der Termin: Morgen rufst du das Amt an."

Еліф: «Коли вона буде тут, ми поїдемо на екскурсію до Бонна. Але спершу — прийом: завтра ти дзвониш в установу.»

Deniz: „Morgen? Oh je. Mein Kopf ist heute schon voll."

Деніз: «Завтра? Ой леле. У мене й так сьогодні голова повна.»

Am Dienstagmorgen sitzt Deniz vor dem Computer. Im Internet gibt es eine Seite von der Stadt, aber es gibt keinen freien Termin. Elif sitzt neben ihm.

У вівторок уранці Деніз сидить перед комп’ютером. В інтернеті є сторінка міста, але вільного часу для запису немає. Еліф сидить поруч.

Elif: „Dann musst du anrufen. Der Computer hilft dir heute nicht."

Еліф: «Тоді доведеться дзвонити. Комп’ютер тобі сьогодні не допоможе.»

Deniz: „Muss ich wirklich telefonieren? Ich habe Angst vor dem Telefon."

Деніз: «Мені справді треба телефонувати? Я боюся телефону.»

Elif schreibt drei Sätze auf einen kleinen Bogen Papier: „Ich möchte einen Termin machen." – „Können Sie das bitte buchstabieren?" – „Entschuldigung, das habe ich nicht verstanden."

Еліф пише три речення на маленькому аркуші паперу: «Я хотів би записатися на прийом.» — «Можете це, будь ласка, продиктувати по буквах?» — «Перепрошую, я цього не зрозумів.»

Deniz nimmt das Handy. Zuerst hört er nur ein Geräusch: Der Anschluss ist besetzt. Er wartet fünf Minuten und ruft noch einmal an. Jetzt kommt eine Ansage.

Деніз бере мобільний. Спочатку він чує тільки звук: лінія зайнята. Він чекає п’ять хвилин і дзвонить ще раз. Тепер вмикається запис.

Ansage: „Sie hören eine Ansage der Stadt Köln. Für die Anmeldung drücken Sie bitte die Eins. Für den Ausweis drücken Sie die Zwei."

Запис: «Ви слухаєте повідомлення міста Кельна. Для реєстрації натисніть, будь ласка, одиницю. Для посвідчення особи натисніть двійку.»

Deniz drückt die Eins. Dann kommt Musik. Es ist immer das gleiche Lied. Nach vier Minuten hat er das Lied im Kopf. Dann spricht endlich eine Frau.

Деніз натискає одиницю. Потім лунає музика. Це весь час та сама пісня. Через чотири хвилини пісня вже сидить у нього в голові. Аж тоді нарешті озивається жінка.

Frau Klein: „Bürgeramt Köln, Klein, guten Tag."

Пані Кляйн: «Бюро реєстрації мешканців Кельна, Кляйн, добрий день.»

Deniz: „Guten Tag. Ich möchte einen Termin machen, bitte."

Деніз: «Добрий день. Я хотів би записатися на прийом, будь ласка.»

Frau Klein: „Gern. Um was geht es?"

Пані Кляйн: «Радо. У якій справі?»

Deniz: „Um die Anmeldung. Ich bin neu in Köln und habe einen Brief bekommen."

Деніз: «Щодо реєстрації. Я новий у Кельні й отримав листа.»

Frau Klein: „Alles klar. Wie ist Ihr Name?"

Пані Кляйн: «Зрозуміло. Як вас звати?»

Deniz: „Mein Name ist Deniz."

Деніз: «Мене звати Деніз.»

Frau Klein: „Können Sie das bitte buchstabieren?"

Пані Кляйн: «Можете це, будь ласка, продиктувати по буквах?»

Deniz: „Ja. D – E – N – I – Z. Und der Familienname: Y – A – G – C – I."

Деніз: «Так. D — E — N — I — Z. І прізвище: Y — A — G — C — I.»

Frau Klein: „Entschuldigung, noch einmal bitte. War das Y wie Ypsilon am Anfang?"

Пані Кляйн: «Перепрошую, ще раз, будь ласка. На початку був Y, ігрек?»

Deniz: „Ja, genau. Y wie Ypsilon, dann A, G, C, I."

Деніз: «Так, саме так. Y, ігрек, потім A, G, C, I.»

Frau Klein: „Danke. Ich habe einen Termin am Donnerstag um neun Uhr zwanzig, Zimmer 214."

Пані Кляйн: «Дякую. Маю вільний час у четвер о дев’ятій двадцять, кабінет 214.»

Deniz: „Entschuldigung, das habe ich nicht verstanden. Können Sie das bitte langsam wiederholen?"

Деніз: «Перепрошую, я цього не зрозумів. Можете, будь ласка, повторити повільно?»

Frau Klein: „Natürlich. Donnerstag, neun Uhr zwanzig, Zimmer 214."

Пані Кляйн: «Звісно. Четвер, дев’ята двадцять, кабінет 214.»

Deniz: „Danke. Und was muss ich mitbringen?"

Деніз: «Дякую. А що мені треба взяти із собою?»

Frau Klein: „Bringen Sie bitte Ihren Pass mit. Ist Ihr Pass noch gültig?"

Пані Кляйн: «Візьміть, будь ласка, свій паспорт. Ваш паспорт іще дійсний?»

Deniz: „Ja, er ist noch vier Jahre gültig."

Деніз: «Так, він дійсний іще чотири роки.»

Frau Klein: „Gut. Und bitte füllen Sie das Formular vorher aus. Einen Moment, ich muss noch etwas prüfen. Ich rufe Sie später zurück."

Пані Кляйн: «Добре. І, будь ласка, заповніть бланк заздалегідь. Хвилинку, мені треба ще дещо перевірити. Я передзвоню вам пізніше.»

Deniz legt das Handy auf den Tisch. Seine Hand ist ein bisschen nass, aber er lacht.

Деніз кладе мобільний на стіл. Долоня в нього трохи волога, але він сміється.

Elif: „Und? Alles in Ordnung?"

Еліф: «Ну і як? Усе гаразд?»

Deniz: „Ja! Ich habe einen Termin am Donnerstag. Ich habe auf Deutsch telefoniert!"

Деніз: «Так! У мене прийом у четвер. Я говорив по телефону німецькою!»

Eine halbe Stunde später ruft Frau Klein wirklich zurück. Der Termin ist jetzt in Zimmer 208. Deniz schreibt die Nummer sofort auf ein Papier.

Через півгодини пані Кляйн і справді передзвонює. Прийом тепер у кабінеті 208. Деніз одразу записує номер на папірець.

Am Nachmittag scheint die Sonne. Das Wetter ist plötzlich schön, und sie gehen in die Stadt. Vor einem Reisebüro bleiben sie stehen. Im Fenster liegen viele Prospekte, und sie gehen hinein.

Пополудні світить сонце. Погода раптом гарна, і вони йдуть у місто. Біля турагенції вони зупиняються. У вітрині лежить багато буклетів, і вони заходять усередину.

Deniz: „Ich liebe Reisebüros. Als Kind habe ich immer Prospekte gesammelt."

Деніз: «Я люблю турагенції. У дитинстві я завжди збирав буклети.»

Elif: „Willst du einen Plan von Köln oder einen Reiseführer kaufen?"

Еліф: «Хочеш купити план Кельна чи путівник?»

Deniz: „Ein Reiseführer ist gut, und ein Plan ist praktisch. Entschuldigung, was kostet der Reiseführer?"

Деніз: «Путівник — це добре, а план — практично. Перепрошую, скільки коштує путівник?»

Die Frau im Reisebüro: „Neun Euro, und der Plan kostet fünf Euro. Fahren Sie ins Ausland?"

Жінка в турагенції: «Дев’ять євро, а план коштує п’ять євро. Ви їдете за кордон?»

Deniz: „Nein. Meine Mutter kommt aus dem Ausland zu mir."

Деніз: «Ні. Це моя мама приїде до мене з-за кордону.»

Die Frau im Reisebüro: „Hier ist noch ein Prospekt vom Museum. Der Eintritt kostet für Gruppen weniger."

Жінка в турагенції: «Ось іще буклет музею. Для груп вхід дешевший.»

Am Donnerstag ist das Wetter schlecht. Es gibt viel Regen und viel Wind. Deniz hat die Papiere in einer Tasche: das Formular, den Pass und den Brief.

У четвер погода погана. Багато дощу й багато вітру. Деніз тримає документи в сумці: бланк, паспорт і лист.

Am Bahnhof hört er eine Durchsage.

На вокзалі він чує оголошення.

Durchsage: „Achtung, eine Durchsage: Die Bahn nach Deutz fährt heute zehn Minuten später."

Оголошення: «Увага, оголошення: потяг до Дойца сьогодні їде на десять хвилин пізніше.»

Deniz: „Oh nein. Ich habe einen Termin um neun Uhr zwanzig."

Деніз: «О ні. У мене прийом о дев’ятій двадцять.»

Ein Mann neben ihm: „Keine Angst. Sie haben in Deutz Anschluss an die Linie 5. Der Anschluss wartet meistens."

Чоловік поруч: «Не бійтеся. У Дойці у вас пересадка на лінію 5. Пересадка зазвичай чекає.»

Deniz kommt um neun Uhr zehn am Amt an. Vor der Tür steht ein Schild: „Vorsicht, Stufe!" Im Haus wartet schon eine Gruppe von Menschen.

Деніз приходить до установи о дев’ятій десять. Перед дверима стоїть табличка: «Обережно, сходинка!» У будівлі вже чекає група людей.

Neben der Tür steht eine Maschine. Man drückt auf einen Knopf und bekommt eine Nummer. Aber die Maschine ist kaputt. An der Maschine klebt ein Papier: „Die Maschine ist in Reparatur."

Біля дверей стоїть апарат. Натискаєш на кнопку — і отримуєш номер. Але апарат зламаний. На апараті приклеєний папірець: «Апарат у ремонті.»

Deniz: „Entschuldigung, wie bekomme ich eine Nummer?"

Деніз: «Перепрошую, а як мені отримати номер?»

Eine Frau: „Die Maschine ist seit Montag kaputt. Ein Mann will sie reparieren, aber er kommt nie. Die Reparatur dauert wohl lange. Nehmen Sie einfach einen Zettel."

Жінка: «Апарат зламаний ще з понеділка. Один чоловік має його полагодити, але він ніколи не приходить. Ремонт, мабуть, надовго. Просто візьміть папірець.»

Deniz setzt sich in das Wartezimmer. Er hat die Nummer 47 in der Hand. Sein Bein wackelt. Sein Mund ist trocken. Er legt den Arm auf die Tasche. Aus dem Fenster hat man einen schönen Blick auf den Dom.

Деніз сідає в залі очікування. У руці в нього номер 47. Нога в нього сіпається. У роті пересохло. Він кладе руку на сумку. З вікна відкривається гарний вид на собор.

Ein alter Mann sitzt neben ihm. Er heißt Herr Bauer.

Поруч із ним сидить літній чоловік. Його звати пан Бауер.

Herr Bauer: „Sie sind nervös, oder? Ihr Bein wackelt."

Пан Бауер: «Ви нервуєте, так? Нога у вас сіпається.»

Deniz: „Ja, ein bisschen. Ich bin neu hier."

Деніз: «Так, трохи. Я тут новий.»

Herr Bauer: „Ihr Deutsch ist gut! Woher kommen Sie?"

Пан Бауер: «У вас гарна німецька! Звідки ви?»

Deniz: „Aus Istanbul. Ich wohne seit zwei Monaten in Köln."

Деніз: «Зі Стамбула. Я живу в Кельні вже два місяці.»

Herr Bauer: „Istanbul! Meine Tochter war dort und hat viele Fotos gemacht. Haben Sie den Dom schon besichtigt?"

Пан Бауер: «Стамбул! Моя донька була там і зробила багато фотографій. Ви вже оглянули собор?»

Deniz: „Nein, noch nicht. Ich möchte ihn gern besichtigen."

Деніз: «Ні, ще ні. Я б залюбки його оглянув.»

Herr Bauer: „Der Dom ist die wichtigste Sehenswürdigkeit hier. Der Blick von oben ist super. Aber Vorsicht: Es gibt 533 Stufen, danach tut jeder Fuß weh. Früher bin ich jede Woche hochgegangen, denn Sport ist mein Hobby. Ich schwimme auch zweimal pro Woche, das ist gut für den Arm und für das Bein. Und was ist Ihr Hobby?"

Пан Бауер: «Собор — найважливіша пам’ятка тут. Вид згори чудовий. Але обережно: там 533 сходинки, після них болить кожна нога. Колись я підіймався щотижня, бо спорт — це моє хобі. Ще я плаваю двічі на тиждень, це добре і для рук, і для ніг. А яке ваше хобі?»

Deniz: „Ich fotografiere gern, und ich koche gern."

Деніз: «Я люблю фотографувати і люблю готувати.»

Sie lachen. Dann kommt eine Durchsage im Wartezimmer.

Вони сміються. Потім у залі очікування лунає оголошення.

Durchsage: „Nummer 45, bitte zu Schalter 2."

Оголошення: «Номер 45, будь ласка, до віконця 2.»

Herr Bauer: „Das bin ich. Ich muss nur etwas abgeben. Nächste Woche kann ich meinen neuen Ausweis abholen. Viel Glück, junger Mann!"

Пан Бауер: «Це я. Мені треба лише дещо здати. Наступного тижня я зможу забрати своє нове посвідчення. Щасти вам, юначе!»

Deniz reibt sich ein Auge. Er hat heute Nacht schlecht geschlafen. Sein Kopf ist voll: Formular, Pass, Unterschrift, Nummer 47.

Деніз тре одне око. Цієї ночі він погано спав. Голова в нього повна: бланк, паспорт, підпис, номер 47.

Durchsage: „Nummer 47, bitte zu Schalter 3."

Оголошення: «Номер 47, будь ласка, до віконця 3.»

Deniz steht auf. Am Schalter 3 sitzt ein Mann mit einer Brille. Auf dem Schild steht: „Herr Fischer".

Деніз встає. У віконці 3 сидить чоловік в окулярах. На табличці написано: «Пан Фішер».

Deniz: „Guten Tag. Ich habe einen Termin. Es geht um die Anmeldung."

Деніз: «Добрий день. У мене запис на прийом. Ідеться про реєстрацію.»

Herr Fischer: „Guten Tag. Haben Sie das Formular schon ausgefüllt?"

Пан Фішер: «Добрий день. Ви вже заповнили бланк?»

Deniz: „Ja, hier ist es. Ich habe es gestern ausgefüllt."

Деніз: «Так, ось він. Я заповнив його вчора.»

Herr Fischer: „Sehr gut. Und haben Sie Ihren Pass dabei?"

Пан Фішер: «Дуже добре. А паспорт у вас із собою?»

Deniz: „Ja, hier ist mein Pass. Ich habe keinen deutschen Ausweis."

Деніз: «Так, ось мій паспорт. Німецького посвідчення в мене немає.»

Herr Fischer: „Kein Problem, ein ausländischer Pass ist auch in Ordnung. Er ist noch bis 2029 gültig."

Пан Фішер: «Не проблема, іноземний паспорт теж підходить. Він дійсний іще до 2029 року.»

Deniz: „Entschuldigung, das habe ich nicht verstanden. Was heißt 'gültig'?"

Деніз: «Перепрошую, я цього не зрозумів. Що означає gültig?»

Herr Fischer: „Gültig heißt: Das Dokument ist noch gut. Nach 2029 ist Ihr Pass nicht mehr gültig. So, hier fehlt noch etwas. Bitte füllen Sie das Formular hier unten aus. Und hier müssen Sie etwas ankreuzen: Haben Sie Kinder?"

Пан Фішер: «Gültig означає: документ іще чинний. Після 2029 року ваш паспорт уже не буде дійсним. Так, а тут іще дечого бракує. Заповніть, будь ласка, бланк ось тут унизу. І тут вам треба поставити позначку: у вас є діти?»

Deniz: „Nein, ich habe keine Kinder."

Деніз: «Ні, дітей у мене немає.»

Herr Fischer: „Dann kreuzen Sie hier 'nein' an. Die Frage ist wichtig, weil man Kinder auch für den Kindergarten anmelden muss. Und jetzt kommt die Unterschrift: Bitte unterschreiben Sie hier unten. Dann geben Sie mir den Bogen zurück."

Пан Фішер: «Тоді позначте тут „ні“. Це питання важливе, бо дітей теж треба записувати до дитячого садка. А тепер підпис: підпишіться, будь ласка, тут унизу. Потім поверніть мені аркуш.»

Deniz unterschreibt. Seine Hand zittert ein bisschen, aber die Unterschrift ist gut. Er gibt das Formular ab.

Деніз підписує. Рука в нього трохи тремтить, але підпис вийшов гарний. Він здає бланк.

Herr Fischer: „Danke. Ich brauche zwei Minuten, der Computer ist heute langsam. Wie gefällt es Ihnen in Köln?"

Пан Фішер: «Дякую. Мені потрібно дві хвилини, комп’ютер сьогодні повільний. Як вам подобається в Кельні?»

Deniz: „Sehr gut. Am Anfang war alles fremd: die Sprache, die Stadt, die Schilder. Heute ist es besser. Köln ist international, und der Dom ist weltweit bekannt."

Деніз: «Дуже подобається. Спочатку все було чуже: мова, місто, таблички. Сьогодні вже краще. Кельн — місто інтернаціональне, а собор відомий у всьому світі.»

Herr Fischer: „Das stimmt, Köln ist eine bekannte Stadt. So, hier ist Ihr Papier. Das ist die Anmeldung. Bitte gut aufheben!"

Пан Фішер: «Це правда, Кельн — відоме місто. Так, ось ваш папір. Це і є реєстрація. Бережіть його добре!»

Draußen regnet es nicht mehr, und die Sonne kommt. Deniz ruft sofort Elif an, aber ihr Anschluss ist besetzt. Zehn Minuten später ruft sie zurück.

Надворі вже не дощить, і виходить сонце. Деніз одразу дзвонить Еліф, але в неї зайнято. Через десять хвилин вона передзвонює.

Deniz: „Alles gut! Ich habe das Formular abgegeben und unterschrieben. Ich bin jetzt offiziell in Köln! Und ich habe Hunger."

Деніз: «Усе добре! Я здав бланк і підписав його. Тепер я офіційно в Кельні! І я голодний.»

Elif: „In zwanzig Minuten bin ich am Café am Markt."

Еліф: «За двадцять хвилин я буду в кав’ярні на ринку.»

Im Café ist es warm. Deniz hat Durst und Hunger. Der Kellner kommt.

У кав’ярні тепло. Деніз голодний і хоче пити. Підходить офіціант.

Deniz: „Entschuldigung, was können Sie empfehlen?"

Деніз: «Перепрошую, а що ви можете порекомендувати?»

Der Kellner: „Ich kann die Suppe empfehlen. Möchten Sie sonst noch etwas bestellen?"

Офіціант: «Можу порекомендувати суп. Бажаєте замовити ще щось?»

Deniz: „Nur die Suppe, bitte. Und ein großes Wasser, ich habe Durst."

Деніз: «Тільки суп, будь ласка. І велику воду, дуже хочеться пити.»

Der Kellner: „Gern. Guten Appetit!"

Офіціант: «Радо. Смачного!»

Deniz: „Ich habe seit gestern Abend nichts gegessen. Mein Appetit ist heute sehr groß."

Деніз: «Я нічого не їв від учорашнього вечора. Апетит у мене сьогодні величезний.»

Elif: „Nach dem Zoll habe ich am Flughafen immer sofort etwas bestellt."

Еліф: «Після митниці в аеропорту я теж завжди одразу щось замовляла.»

Deniz: „Der Zoll! Bei meiner ersten Reise hatte ich ein Problem am Zoll. Meine Mutter hat mir drei Kilo Essen mitgegeben."

Деніз: «Митниця! Під час моєї першої подорожі в мене була проблема на митниці. Мама дала мені із собою три кілограми їжі.»

Elif: „Und was hat der Mann am Zoll gesagt?"

Еліф: «І що сказав чоловік на митниці?»

Deniz: „Er hat den Koffer aufgemacht und gelacht. Dann hat er gesagt: 'Ihre Mutter liebt Sie sehr.'"

Деніз: «Він відкрив валізу й засміявся. А тоді сказав: „Ваша мама вас дуже любить.“»

Elif: „Mütter kümmern sich immer um das Essen."

Еліф: «Мами завжди дбають про їжу.»

Deniz: „Ja. Und jetzt kümmere ich mich um sie. Ich muss noch das Hotel buchen."

Деніз: «Так. А тепер я дбаю про неї. Мені ще треба забронювати готель.»

Am Abend sitzt Deniz mit dem Computer am Tisch. Lukas macht den Fernseher an, es läuft ein alter Film.

Увечері Деніз сидить із комп’ютером за столом. Лукас вмикає телевізор, там іде старий фільм.

Lukas: „Warum rufst du nicht an der Rezeption an?"

Лукас: «Чому ти не подзвониш на рецепцію?»

Deniz: „Ich habe zweimal angerufen, es war immer besetzt. Eine E-Mail ist einfacher, weil ich dann in Ruhe schreiben kann."

Деніз: «Я дзвонив двічі, там весь час було зайнято. Електронний лист простіше, бо тоді я можу писати спокійно.»

Deniz schreibt langsam. Die E-Mail ist kurz:

Деніз пише повільно. Лист короткий:

Deniz: „'Sehr geehrte Damen und Herren, ich möchte ein Einzelzimmer für meine Mutter buchen, vom 12. bis 22. Juli, bitte mit Halbpension. Was kostet das Zimmer mit Halbpension pro Nacht? Meine Mutter möchte auch die Sehenswürdigkeiten besichtigen. Mit freundlichen Grüßen, Deniz.'"

Деніз: «„Шановні пані та панове, я хотів би забронювати одномісний номер для моєї мами, з 12 до 22 липня, будь ласка, з напівпансіоном. Скільки коштує номер із напівпансіоном за ніч? Моя мама хотіла б також оглянути визначні пам’ятки. З повагою, Деніз.“»

Lukas: „Sehr gut! Schick sie ab!"

Лукас: «Дуже добре! Відправляй!»

Deniz: „Moment, ich lese sie noch einmal. Ordnung muss sein."

Деніз: «Хвилинку, я прочитаю ще раз. Порядок понад усе.»

Am nächsten Morgen ist die Antwort da: Das Hotel hat noch ein Einzelzimmer frei. Mit Halbpension kostet es 78 Euro pro Nacht. Im Anhang sind ein Prospekt und ein Plan von der Stadt.

Наступного ранку відповідь уже є: у готелі ще є вільний одномісний номер. З напівпансіоном він коштує 78 євро за ніч. У додатку — буклет і план міста.

Am Sonntag gehen Deniz und Lukas zu Frau Weber. Es gibt Kuchen, Kaffee und viele Fragen.

У неділю Деніз і Лукас ідуть до пані Вебер. Там пиріг, кава й багато запитань.

Frau Weber: „Sehen Sie, Deniz! Ein Brief, ein Telefonat, ein Formular – und alles ist in Ordnung."

Пані Вебер: «Ось бачите, Денізе! Лист, телефонна розмова, бланк — і все гаразд.»

Deniz: „Ja. Und am Telefon habe ich jetzt keine Angst mehr."

Деніз: «Так. І телефону я тепер більше не боюся.»

Lukas: „Warte nur. Nächste Woche kommt bestimmt der nächste Brief."

Лукас: «Ти ще зачекай. Наступного тижня точно прийде наступний лист.»

Deniz: „Kein Problem. Dann rufe ich einfach wieder an."

Деніз: «Не проблема. Тоді я просто знову подзвоню.»