Der volle Kalender

Es ist Sonntagabend in Köln. In der Küche ist es warm und leise. Deniz sitzt am Tisch und trinkt Tee. Er wohnt jetzt zwei Wochen in dieser Wohnung. Letzte Woche hat er die Familie Weber kennengelernt, und das war sehr schön. Morgen beginnt seine erste volle Woche in Deutschland: Sprachkurs, Papiere, Termine.

Недільний вечір у Кельні. У кухні тепло й тихо. Деніз сидить за столом і п’є чай. Він живе в цій квартирі вже два тижні. Минулого тижня він познайомився з родиною Веберів, і це було дуже приємно. Завтра починається його перший повний тиждень у Німеччині: мовний курс, документи, зустрічі.

Die Tür geht auf. Lukas kommt herein. Er hält etwas Großes aus Papier in der Hand.

Двері відчиняються. Заходить Лукас. У руках він тримає щось велике з паперу.

Lukas: „Guten Abend, Deniz! Schau mal, was ich habe."

Лукас: «Добрий вечір, Денізе! Глянь, що в мене є.»

Deniz: „Was ist das? Ein Bild?"

Деніз: «Що це? Картина?»

Lukas: „Nein, das ist ein Kalender. Ein großer Kalender für die Küche."

Лукас: «Ні, це календар. Великий календар для кухні.»

Deniz: „Ein Kalender? Und was sollen wir damit tun?"

Деніз: «Календар? І що нам із ним робити?»

Lukas: „Wir schreiben alles hinein. Jeden Termin, jeden Tag. Sonst vergessen wir alles."

Лукас: «Ми будемо все туди записувати. Кожну зустріч, кожен день. Інакше ми все забудемо.»

Deniz: „Ich glaube, das ist eine gute Idee. Ich vergesse wirklich sehr viel."

Деніз: «Думаю, це гарна ідея. Я справді дуже багато забуваю.»

Lukas legt den Kalender auf den Tisch. Dann stellt er seine Tasse daneben und nimmt einen Stift.

Лукас кладе календар на стіл. Потім ставить поруч свою чашку й бере ручку.

Lukas: „Also gut. Wir fangen an. Welcher Tag ist heute?"

Лукас: «Ну добре. Починаємо. Який сьогодні день?»

Deniz: „Heute ist Sonntag."

Деніз: «Сьогодні неділя.»

Lukas: „Richtig. Und morgen?"

Лукас: «Правильно. А завтра?»

Deniz: „Morgen ist Montag. Dann kommen Dienstag, Mittwoch, Donnerstag, Freitag ... und dann Samstag."

Деніз: «Завтра понеділок. Потім будуть вівторок, середа, четвер, п’ятниця… а тоді субота.»

Lukas: „Sehr gut, das ist alles richtig. Manche Leute sagen auch Sonnabend."

Лукас: «Дуже добре, усе правильно. Дехто каже ще Sonnabend.»

Deniz: „Sonnabend? Was bedeutet das?"

Деніз: «Sonnabend? Що це означає?»

Lukas: „Sonnabend bedeutet auch Samstag. Im Norden sagen viele Leute Sonnabend. Hier in Köln sagen wir Samstag."

Лукас: «Sonnabend — це теж субота. На півночі багато людей кажуть Sonnabend. А тут, у Кельні, ми кажемо Samstag.»

Deniz: „Ah, so ist das. Und Samstag und Sonntag zusammen sind das Wochenende, richtig?"

Деніз: «А, ось воно що. А субота й неділя разом — це вихідні, так?»

Lukas: „Genau. Am Wochenende arbeite ich nie. Am Wochenende schlafe ich lange."

Лукас: «Саме так. На вихідних я ніколи не працюю. На вихідних я довго сплю.»

Deniz liest langsam die Wörter im Kalender. Ein Wort versteht er nicht.

Деніз повільно читає слова в календарі. Одного слова він не розуміє.

Deniz: „Lukas, kannst du mir bitte helfen? Was bedeutet Vormittag?"

Деніз: «Лукасе, допоможеш мені, будь ласка? Що означає Vormittag?»

Lukas: „Das ist einfach. Ein Tag hat viele Teile. Am Morgen stehst du auf, so um sieben Uhr. Der Vormittag ist von neun bis zwölf. Um zwölf ist Mittag. Danach kommt der Nachmittag, dann der Abend und dann die Nacht."

Лукас: «Це просто. День має кілька частин. Уранці ти встаєш, десь о сьомій. Vormittag — це від дев’ятої до дванадцятої. О дванадцятій полудень. Далі йде друга половина дня, потім вечір, а потім ніч.»

Deniz: „Also: Morgen, Vormittag, Mittag, Nachmittag, Abend, Nacht. Ist das richtig?"

Деніз: «Отже: Morgen, Vormittag, Mittag, Nachmittag, Abend, Nacht. Так правильно?»

Lukas: „Das ist perfekt. Sag mal, wann beginnt dein Kurs?"

Лукас: «Ідеально. Слухай, а коли починається твій курс?»

Deniz: „Jeden Morgen um neun Uhr. Und wie viel Zeit brauche ich mit dem Bus?"

Деніз: «Щоранку о дев’ятій. А скільки часу мені треба автобусом?»

Lukas: „Zwanzig Minuten. Aber geh lieber früher. Eine Sache ist sehr wichtig in Deutschland: Sei pünktlich."

Лукас: «Двадцять хвилин. Але краще виходь раніше. Одна річ у Німеччині дуже важлива: будь пунктуальний.»

Deniz: „Ich bin immer pünktlich. Ich komme nie zu spät. Ich glaube, das ist in Istanbul nicht so wichtig, aber hier schon."

Деніз: «Я завжди пунктуальний. Я ніколи не запізнююся. Думаю, у Стамбулі це не так важливо, а тут — так.»

Lukas: „Gut. Dann schreibe ich es in den Kalender: Montag bis Freitag, neun Uhr, Deutschkurs."

Лукас: «Добре. Тоді я записую в календар: з понеділка до п’ятниці, дев’ята година, курс німецької.»

Deniz schaut auf die alte Uhr an der Wand.

Деніз дивиться на старий годинник на стіні.

Deniz: „Lukas, wie spät ist es jetzt?"

Деніз: «Лукасе, котра зараз година?»

Lukas: „Moment. Auf meinem Handy ist es halb zehn."

Лукас: «Хвилинку. У мене на телефоні пів на десяту.»

Deniz: „Aber die Uhr in der Küche sagt zehn nach neun. Eine von beiden ist falsch."

Деніз: «А годинник на кухні показує десять хвилин на десяту. Один із двох неправильний.»

Lukas: „Ja, diese Uhr geht langsam. Sie geht jeden Tag ein bisschen langsamer. Aber sie funktioniert noch. Wir wissen ja, dass sie falsch geht."

Лукас: «Так, цей годинник відстає. Щодня він відстає трохи більше. Але він ще працює. Ми ж знаємо, що він показує неправильно.»

Am Montagmorgen steht Deniz früh auf. Um Viertel vor neun sitzt er schon im Bus. Der Bus fährt langsam, weil viele Leute in die Stadt fahren. Deniz schaut aus dem Fenster und wiederholt leise die Tage: Montag, Dienstag, Mittwoch, Donnerstag, Freitag, Samstag, Sonntag.

У понеділок уранці Деніз встає рано. За чверть дев’ята він уже сидить в автобусі. Автобус їде повільно, бо багато людей їдуть до центру. Деніз дивиться у вікно й тихо повторює дні: понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя.

Im Kursraum sitzen zwölf Leute. Auf den Tischen liegen Bücher und Stifte. Vorne steht Herr Schneider. An der Tafel steht ein Datum: Montag, der 12. Mai.

У класі сидять дванадцять людей. На столах лежать книжки й ручки. Попереду стоїть пан Шнайдер. На дошці написана дата: понеділок, 12 травня.

Herr Schneider: „Guten Morgen! Bitte setzen Sie sich. Wir haben heute nicht viel Zeit."

Пан Шнайдер: «Доброго ранку! Сідайте, будь ласка. Сьогодні в нас мало часу.»

Elif: „Guten Morgen, Herr Schneider!"

Еліф: «Доброго ранку, пане Шнайдере!»

Deniz: „Guten Morgen."

Деніз: «Доброго ранку.»

Herr Schneider: „Herr Deniz, welches Datum haben wir heute?"

Пан Шнайдер: «Пане Денізе, яке сьогодні число?»

Deniz: „Einen Moment, bitte ... Heute ist der zwölfte März."

Деніз: «Хвилинку, будь ласка… Сьогодні дванадцяте березня.»

Herr Schneider: „Das ist leider falsch. Schauen Sie an die Tafel."

Пан Шнайдер: «На жаль, це неправильно. Подивіться на дошку.»

Deniz: „Ah, Entschuldigung. Heute ist der zwölfte Mai."

Деніз: «А, перепрошую. Сьогодні дванадцяте травня.»

Herr Schneider: „Sehr gut, das ist richtig. Wir sind im Mai, also im Frühling."

Пан Шнайдер: «Дуже добре, це правильно. У нас травень, отже весна.»

Herr Schneider schreibt die Monate an die Tafel: Januar, Februar, März, April, Mai.

Пан Шнайдер пише на дошці місяці: січень, лютий, березень, квітень, травень.

Herr Schneider: „Bitte sprechen Sie mir nach. Langsam und laut: Januar, Februar, März, April, Mai."

Пан Шнайдер: «Повторюйте, будь ласка, за мною. Повільно й голосно: січень, лютий, березень, квітень, травень.»

Der ganze Kurs spricht die Monate. Deniz findet die Monate leicht, aber die Artikel findet er schwer.

Увесь курс промовляє місяці. Місяці даються Денізу легко, а от артиклі — важко.

Deniz: „Herr Schneider, ich habe eine Frage. Ist es der Januar oder das Januar?"

Деніз: «Пане Шнайдере, у мене питання. Як правильно: der Januar чи das Januar?»

Herr Schneider: „Der Januar. Alle Monate sind maskulin: der Januar, der Februar, der März. Das ist einfach, oder?"

Пан Шнайдер: «Der Januar. Усі місяці чоловічого роду: der Januar, der Februar, der März. Це ж просто, правда?»

Herr Schneider: „Und jetzt ein anderes Thema. Bitte schreiben Sie das hier an den Anfang von der Seite: jed- plus Endung."

Пан Шнайдер: «А тепер інша тема. Запишіть, будь ласка, ось це вгорі сторінки: jed- плюс закінчення.»

Er schreibt das Wort „jed-" an die Tafel.

Він пише на дошці слово «jed-».

Herr Schneider: „Also sagen wir: jeden Tag, jede Woche, jedes Jahr. Frau Demir, wann kommen Sie in den Kurs?"

Пан Шнайдер: «Отже, ми кажемо: jeden Tag, jede Woche, jedes Jahr. Пані Демір, коли ви приходите на курс?»

Elif: „Ich komme jeden Tag in den Kurs. Aber am Freitag komme ich nur am Vormittag."

Еліф: «Я приходжу на курс щодня. Але в п’ятницю приходжу тільки до обіду.»

Dann arbeitet der Kurs eine Stunde mit dem Buch. Um halb elf ist Pause.

Потім курс годину працює з підручником. О пів на одинадцяту перерва.

Elif: „Deniz, hast du am Nachmittag Zeit? Ich habe ein Formular für dich."

Еліф: «Денізе, ти маєш час після обіду? У мене є для тебе бланк.»

Deniz: „Heute Nachmittag habe ich frei. Aber am Dienstag habe ich keine Zeit."

Деніз: «Сьогодні після обіду я вільний. А от у вівторок часу немає.»

Elif: „Gut, dann heute. Das Formular ist wichtig. Du musst es schnell abgeben, sonst bekommst du Probleme. Es ist nicht schwer, ich helfe dir."

Еліф: «Добре, тоді сьогодні. Бланк важливий. Треба швидко його здати, інакше матимеш проблеми. Він неважкий, я тобі допоможу.»

Am Abend sitzt Deniz zu Hause und schreibt alles in den Kalender. Er schreibt langsam, weil er die Wörter noch üben will. Dann geht er ins Bett. Es ist eine ruhige Nacht.

Увечері Деніз сидить удома й записує все в календар. Він пише повільно, бо хоче ще потренувати слова. Потім лягає спати. Ніч тиха.

Am Dienstagnachmittag klopft es an der Tür. Deniz steht gerade in der Küche und stellt die Tassen in den Schrank. Vor der Tür steht Frau Weber, die Mutter von Lukas. In der Hand hält sie einen Kuchen.

У вівторок після обіду хтось стукає у двері. Деніз саме стоїть на кухні й ставить чашки в шафу. За дверима стоїть пані Вебер, мама Лукаса. У руках вона тримає пиріг.

Frau Weber: „Guten Tag, Deniz! Störe ich?"

Пані Вебер: «Доброго дня, Денізе! Я не заважаю?»

Deniz: „Nein, nein, überhaupt nicht. Kommen Sie bitte herein."

Деніз: «Ні-ні, зовсім ні. Заходьте, будь ласка.»

Frau Weber: „Ich habe einen Kuchen gebacken. Der ist für euch."

Пані Вебер: «Я спекла пиріг. Це вам.»

Deniz: „Oh, vielen Dank! Möchten Sie einen Kaffee?"

Деніз: «О, дуже дякую! Хочете кави?»

Frau Weber: „Sehr gern."

Пані Вебер: «Залюбки.»

Deniz legt den Kuchen auf einen Teller und stellt zwei Tassen auf den Tisch. Sie sitzen zusammen und trinken Kaffee. Frau Weber sieht den neuen Kalender an der Wand.

Деніз кладе пиріг на тарілку й ставить на стіл дві чашки. Вони сидять разом і п’ють каву. Пані Вебер помічає новий календар на стіні.

Frau Weber: „Ein Kalender! Sehr gut. Ein Kalender ist wichtig, wenn man viel zu tun hat."

Пані Вебер: «Календар! Дуже добре. Календар важливий, коли маєш багато справ.»

Deniz: „Lukas sagt das auch. Ich schreibe jetzt jeden Termin hinein."

Деніз: «Лукас каже так само. Тепер я записую туди кожну зустріч.»

Frau Weber: „Dann schreiben Sie das gleich mit hinein: Im Juni ist die Hochzeit von meiner Nichte Sabine. Am dreißigsten Juni."

Пані Вебер: «Тоді запишіть одразу й це: у червні весілля моєї племінниці Сабіни. Тридцятого червня.»

Deniz: „Eine Hochzeit? Wie schön! Und wo?"

Деніз: «Весілля? Як гарно! А де?»

Frau Weber: „In Bonn. Wir feiern zwei Tage. Letztes Jahr im September hatten wir auch eine Hochzeit in der Familie. Das war sehr laut und sehr lustig."

Пані Вебер: «У Бонні. Ми святкуємо два дні. Торік у вересні в нас теж було весілля в родині. Було дуже гучно й дуже весело.»

Deniz: „Ich war noch nie auf einer deutschen Hochzeit."

Деніз: «Я ще ніколи не був на німецькому весіллі.»

Frau Weber: „Dann kommen Sie mit! Ist das möglich? Haben Sie im Juni frei?"

Пані Вебер: «То їдьте з нами! Це можливо? Ви вільні в червні?»

Deniz: „Ich glaube schon. Der Kurs endet Anfang Juli, aber am Wochenende habe ich immer frei."

Деніз: «Думаю, так. Курс закінчується на початку липня, але на вихідних я завжди вільний.»

Frau Weber: „Wunderbar. Wissen Sie, in unserer Familie hat jeder Monat einen Geburtstag. Meine Tochter Mia hat im Juli Geburtstag, mein Sohn Lukas im August. Mein Mann hatte im Oktober Geburtstag, und ich habe im November Geburtstag. Und meine Schwester im Dezember, kurz vor Weihnachten."

Пані Вебер: «Чудово. Знаєте, у нашій родині на кожен місяць припадає день народження. У моєї доньки Мії день народження в липні, у сина Лукаса — у серпні. У чоловіка день народження був у жовтні, а в мене — у листопаді. А в моєї сестри у грудні, якраз перед Різдвом.»

Deniz: „Das sind viele Geburtstage. Januar, Februar, März, April, Mai, Juni, Juli, August, September, Oktober, November, Dezember — ich glaube, ich kann jetzt alle zwölf Monate."

Деніз: «Це багато днів народження. Січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень — здається, я вже знаю всі дванадцять місяців.»

Frau Weber: „Sehr gut! Und die Jahreszeiten? Wie viele gibt es?"

Пані Вебер: «Дуже добре! А пори року? Скільки їх?»

Deniz: „Vier: der Frühling, der Sommer, der Herbst und der Winter."

Деніз: «Чотири: весна, літо, осінь і зима.»

Frau Weber: „Richtig. Jetzt ist Frühling. Im Sommer ist Köln sehr schön, aber im Winter ist es oft grau. Manche Leute sagen auch Frühjahr, das bedeutet das Gleiche wie Frühling."

Пані Вебер: «Правильно. Зараз весна. Улітку Кельн дуже гарний, а взимку тут часто сіро. Дехто каже ще Frühjahr — це те саме, що Frühling.»

Deniz: „Ich mag den Herbst. In Istanbul ist der Herbst warm."

Деніз: «Я люблю осінь. У Стамбулі осінь тепла.»

Frau Weber: „Und was machen Sie am Samstag? Ich mache eine kleine Feier am Nachmittag. Nur Kaffee und Kuchen, nichts Großes."

Пані Вебер: «А що ви робите в суботу? Я влаштовую невелике свято після обіду. Тільки кава й пиріг, нічого особливого.»

Deniz: „Am Samstag ... einen Moment, ich schaue in den Kalender. Am Samstagnachmittag habe ich noch nichts. Also ja, sehr gern!"

Деніз: «У суботу… хвилинку, я подивлюся в календар. У суботу після обіду в мене ще нічого немає. То так, залюбки!»

Frau Weber: „Prima. Um drei Uhr bei mir. Und bitte kommen Sie pünktlich, ja?"

Пані Вебер: «Чудово. О третій годині в мене. І приходьте, будь ласка, вчасно, добре?»

Deniz: „Ich komme immer pünktlich. Fast immer."

Деніз: «Я завжди приходжу вчасно. Майже завжди.»

Am Abend erzählt Deniz alles seinem Mitbewohner. Lukas lacht.

Увечері Деніз розповідає все своєму сусідові. Лукас сміється.

Lukas: „Meine Mutter fragt viel, oder?"

Лукас: «Моя мама багато питає, правда?»

Deniz: „Ja, sehr viel. Aber ich finde das gut. So lerne ich schnell Deutsch."

Деніз: «Так, дуже багато. Але мені це подобається. Так я швидко вчу німецьку.»

Lukas: „Dann musst du morgen früh aufstehen. Am Mittwoch beginnt der Kurs schon um acht."

Лукас: «Тоді тобі завтра треба рано вставати. У середу курс починається вже о восьмій.»

Deniz: „Was? Um acht? Dann muss ich um halb sieben aufstehen und mich sofort anziehen."

Деніз: «Що? О восьмій? Тоді мені треба встати о пів на сьому й одразу вдягнутися.»

Am Mittwoch bekommt Deniz einen Brief. Der Brief ist von der Behörde. Er versteht nicht jedes Wort, aber er versteht das Wichtigste: Donnerstag, 15. Mai, 8:30 Uhr, Zimmer 214.

У середу Деніз отримує лист. Лист із відомства. Він розуміє не кожне слово, але розуміє найважливіше: четвер, 15 травня, 8:30, кімната 214.

Deniz: „Lukas! Ich habe einen Brief bekommen. Ich habe am Donnerstag einen Termin um halb neun."

Деніз: «Лукасе! Я отримав лист. У четвер у мене зустріч о пів на дев’яту.»

Lukas: „Zeig mal. Ja, das ist richtig. Um acht Uhr dreißig."

Лукас: «Покажи. Так, усе правильно. О восьмій тридцять.»

Deniz: „Aber mein Kurs beginnt um neun. Das ist ein Problem, oder?"

Деніз: «Але мій курс починається о дев’ятій. Це ж проблема, так?»

Lukas: „Ein kleines Problem. Du gehst zuerst zum Amt und dann in den Kurs. Du kommst dann eine Stunde später, das ist ganz normal."

Лукас: «Маленька проблема. Спочатку йдеш у відомство, а потім на курс. Прийдеш на годину пізніше — це цілком нормально.»

Deniz: „Ist das wirklich möglich? Ich möchte nicht zu spät kommen."

Деніз: «Це справді можливо? Я не хочу запізнюватися.»

Lukas: „Klar. Schreib Herrn Schneider eine Nachricht."

Лукас: «Звісно. Напиши панові Шнайдеру повідомлення.»

Deniz schreibt sofort eine Nachricht. Zwei Minuten später kriegt er eine Antwort.

Деніз одразу пише повідомлення. За дві хвилини отримує відповідь.

Deniz: „Herr Schneider schreibt: Kein Problem, kommen Sie nach der Pause. Super!"

Деніз: «Пан Шнайдер пише: без проблем, приходьте після перерви. Супер!»

Lukas: „Siehst du? Und jetzt geh schlafen. Morgen musst du früh aufstehen."

Лукас: «Бачиш? А тепер іди спати. Завтра тобі треба рано вставати.»

In der Nacht schläft Deniz schlecht. Um sechs Uhr steht er auf. Er geht ins Bad, zieht sich aus und duscht. Dann will er sich noch die Hände waschen, aber das Wasser ist kalt. Er zieht sich schnell an. In der Küche schaut er auf die Uhr: zehn vor sieben. Er hat noch viel Zeit. Er isst ein Brot und trinkt Tee.

Уночі Деніз спить погано. О шостій він встає. Іде у ванну, роздягається й приймає душ. Потім хоче ще помити руки, але вода холодна. Він швидко вдягається. На кухні дивиться на годинник: за десять сьома. Часу ще багато. Він їсть хліб і п’є чай.

Lukas kommt in die Küche. Er sieht müde aus.

Лукас заходить на кухню. Вигляд у нього сонний.

Lukas: „Guten Morgen. Warum bist du so ruhig? Es ist doch schon spät."

Лукас: «Доброго ранку. Чому ти такий спокійний? Уже ж пізно.»

Deniz: „Spät? Es ist zehn vor sieben."

Деніз: «Пізно? Зараз за десять сьома.»

Lukas: „Nein! Auf meinem Handy ist es zwanzig nach sieben. Die Uhr in der Küche ist kaputt, nicht nur langsam."

Лукас: «Ні! У мене на телефоні двадцять хвилин на восьму. Годинник на кухні зламаний, а не просто відстає.»

Deniz: „Was? Oh nein!"

Деніз: «Що? Ой, ні!»

Lukas: „Lauf! Der Bus fährt in vier Minuten."

Лукас: «Біжи! Автобус їде за чотири хвилини.»

Deniz nimmt seine Tasche und läuft. Die Tasche ist leicht, das ist ein Glück. Er läuft drei Minuten zur Haltestelle, und der Bus kommt in dieser Sekunde. Um fünfundzwanzig nach acht steht er vor Zimmer 214. Er ist pünktlich.

Деніз хапає сумку й біжить. На щастя, сумка легка. Він біжить три хвилини до зупинки, і автобус під’їжджає саме цієї секунди. О двадцять п’ять хвилин на дев’яту він стоїть перед кімнатою 214. Він вчасно.

Eine Frau öffnet die Tür.

Двері відчиняє жінка.

Die Frau: „Guten Tag. Haben Sie einen Termin?"

Жінка: «Доброго дня. Ви записані на прийом?»

Deniz: „Ja, um halb neun. Mein Name ist Deniz."

Деніз: «Так, на пів на дев’яту. Мене звати Деніз.»

Die Frau: „Einen Moment ... ja, hier steht Ihr Name. Kommen Sie bitte herein. Bitte legen Sie Ihren Pass hier auf den Tisch."

Жінка: «Хвилинку… так, ось ваше прізвище. Заходьте, будь ласка. Покладіть, будь ласка, свій паспорт сюди на стіл.»

Deniz: „Hier, bitte. Und hier ist auch das Formular."

Деніз: «Ось, будь ласка. І ось іще бланк.»

Die Frau: „Danke. Können Sie bitte hier unten das Datum schreiben?"

Жінка: «Дякую. Можете, будь ласка, написати тут унизу дату?»

Deniz: „Welches Datum? Heute ist der fünfzehnte Mai, richtig?"

Деніз: «Яку дату? Сьогодні п’ятнадцяте травня, так?»

Die Frau: „Richtig. Und dann noch Ihre Unterschrift, bitte."

Жінка: «Правильно. І ще ваш підпис, будь ласка.»

Deniz: „Wie lange dauert das jetzt?"

Деніз: «А скільки це тепер триватиме?»

Die Frau: „Sie bekommen einen Brief. Normalerweise in drei oder vier Wochen. Wenn Sie im Juni nichts bekommen, rufen Sie bitte an."

Жінка: «Ви отримаєте лист. Зазвичай через три-чотири тижні. Якщо в червні нічого не отримаєте, зателефонуйте, будь ласка.»

Deniz: „Also im Juni. Gut. Vielen Dank!"

Деніз: «Отже, у червні. Добре. Дуже дякую!»

Die Frau: „Sie sind fertig. Einen schönen Tag noch!"

Жінка: «Ви вільні. Гарного дня!»

Deniz geht nach draußen. Der Anfang war schwer, aber jetzt ist alles gut. Um Viertel nach neun sitzt er im Kursraum. Elif sitzt schon da.

Деніз виходить надвір. Початок був важкий, але тепер усе добре. О чверть на десяту він сидить у класі. Еліф уже там.

Elif: „Und? Wie war es?"

Еліф: «Ну як? Як усе пройшло?»

Deniz: „Gut! Zehn Minuten, dann war ich fertig. Aber heute Morgen war Stress. Die Uhr in unserer Küche ist kaputt."

Деніз: «Добре! Десять хвилин — і я був вільний. Але сьогодні вранці був стрес. Годинник у нас на кухні зламаний.»

Elif: „Dann kauft doch eine neue Uhr. Das kostet doch fast nichts."

Еліф: «То купіть новий годинник. Це ж коштує майже нічого.»

Deniz: „Ich glaube, Lukas will keine neue Uhr. Er sagt: Die alte Uhr geht nur ein bisschen langsam."

Деніз: «Думаю, Лукас не хоче нового годинника. Він каже: старий годинник лише трохи відстає.»

Elif: „Männer! Kauf du eine. Bald ist Wochenende, dann hast du Zeit."

Еліф: «Ох ці чоловіки! Купи ти. Скоро вихідні, тоді матимеш час.»

Am Freitag um Viertel nach zwölf sagt Herr Schneider das schönste Wort von der Woche.

У п’ятницю о чверть на першу пан Шнайдер каже найкраще слово тижня.

Herr Schneider: „So, meine Damen und Herren, für heute ist Schluss. Am Ende von der Woche sind alle müde, das ist normal. Schönes Wochenende!"

Пан Шнайдер: «Отже, пані та панове, на сьогодні все. Наприкінці тижня всі втомлені, це нормально. Гарних вихідних!»

Elif: „Deniz, was machst du in deiner Freizeit? Am Wochenende, meine ich."

Еліф: «Денізе, що ти робиш у вільний час? На вихідних, я маю на увазі.»

Deniz: „Am Samstagnachmittag habe ich eine Feier bei Frau Weber. Und am Abend gibt es eine Party bei Mia. Sonntag ist frei."

Деніз: «У суботу після обіду в мене свято в пані Вебер. А ввечері вечірка в Мії. Неділя вільна.»

Elif: „Zwei Feste an einem Tag! Du bist jetzt ein echter Kölner."

Еліф: «Два свята за один день! Ти тепер справжній кельнець.»

Am Samstagvormittag geht Deniz zuerst einkaufen. In einem kleinen Laden sieht er eine Uhr.

У суботу вранці Деніз спершу йде по покупки. У невеликій крамниці він бачить годинник.

Deniz: „Entschuldigung, was kostet diese Uhr?"

Деніз: «Перепрошую, скільки коштує цей годинник?»

Der Verkäufer: „Neunzehn Euro fünfzig."

Продавець: «Дев’ятнадцять євро п’ятдесят.»

Deniz: „Und ist sie laut? Ich möchte lieber eine leise Uhr."

Деніз: «А він гучний? Я хотів би краще тихий годинник.»

Der Verkäufer: „Diese hier ist ganz leise."

Продавець: «Оцей зовсім тихий.»

Deniz: „Gut, die nehme ich."

Деніз: «Добре, беру його.»

Um drei Uhr ist er bei Frau Weber. Auf dem Tisch stehen Kuchen, Kaffee und Brötchen mit Käse. Mia sitzt schon da und isst ein Brötchen.

О третій годині він у пані Вебер. На столі стоять пиріг, кава й булочки із сиром. Мія вже сидить там і їсть булочку.

Frau Weber: „Deniz! Pünktlich auf die Minute. Setzen Sie sich."

Пані Вебер: «Денізе! Хвилина в хвилину. Сідайте.»

Deniz: „Guten Tag! Ich habe etwas mitgebracht."

Деніз: «Доброго дня! Я дещо приніс.»

Frau Weber: „Eine Uhr? Für mich?"

Пані Вебер: «Годинник? Мені?»

Deniz: „Nein, für unsere Küche. Unsere alte Uhr ist kaputt."

Деніз: «Ні, для нашої кухні. Наш старий годинник зламаний.»

Mia: „Ha! Die alte Uhr ist doch schon seit hundert Jahren kaputt."

Мія: «Ха! Той старий годинник зламаний уже сто років.»

Frau Weber: „Moment mal! Diese Uhr gehört mir. Sie war von meiner Mutter. Deshalb hängt sie noch da."

Пані Вебер: «Хвилиночку! Цей годинник мій. Він був моєї мами. Тому він там і висить.»

Deniz: „Oh! Dann tut es mir leid. Sie können sie natürlich behalten."

Деніз: «Ой! Тоді вибачте. Ви, звісно, можете його залишити.»

Frau Weber: „Nein, nein. Sie haben recht. Eine Uhr muss die richtige Zeit zeigen. Aber die alte Uhr nehme ich wieder mit nach unten."

Пані Вебер: «Ні-ні. Ви маєте рацію. Годинник має показувати правильний час. Але старий годинник я заберу назад до себе вниз.»

Alle lachen und essen Kuchen. Sie sitzen zwei Stunden zusammen und reden.

Усі сміються та їдять пиріг. Вони сидять разом дві години й розмовляють.

Mia: „Deniz, kommst du heute Abend zu meiner Party? Wir feiern das Ende von den Prüfungen."

Мія: «Денізе, ти прийдеш сьогодні ввечері на мою вечірку? Ми святкуємо кінець іспитів.»

Deniz: „Ja, gern. Um wie viel Uhr beginnt sie?"

Деніз: «Так, залюбки. О котрій вона починається?»

Mia: „Um acht. Aber komm lieber um neun, vorher ist niemand da."

Мія: «О восьмій. Але краще приходь о дев’ятій, раніше нікого немає.»

Frau Weber: „Mia! Und bitte nicht so laut. Nach elf Uhr bitte leise sein, ja? Die Leute im Haus wollen schlafen."

Пані Вебер: «Міє! І, будь ласка, не так голосно. Після одинадцятої, будь ласка, тихо, добре? Люди в будинку хочуть спати.»

Mia: „Ja, Mama. Ganz leise, versprochen."

Мія: «Так, мамо. Зовсім тихо, обіцяю.»

Um Viertel vor neun kommt Deniz nach Hause. Er ist müde. Er möchte lieber baden, aber er hat keine Zeit. Also duscht er schnell, zieht sich um und geht wieder los.

За чверть дев’ята Деніз приходить додому. Він утомлений. Він волів би прийняти ванну, але часу немає. Тож він швидко приймає душ, переодягається й знову виходить.

Auf der Party sind zwanzig junge Leute. Die Musik ist laut, aber schön. Deniz versteht nicht alles, und manchmal spricht jemand zu schnell.

На вечірці двадцять молодих людей. Музика гучна, але гарна. Деніз розуміє не все, і часом хтось говорить надто швидко.

Deniz: „Entschuldigung, kannst du bitte langsam sprechen? Ich lerne erst seit Mai Deutsch."

Деніз: «Перепрошую, можеш говорити повільніше, будь ласка? Я вчу німецьку тільки з травня.»

Ein Freund von Mia: „Kein Problem! Und? Wie findest du Köln?"

Друг Мії: «Без проблем! То як тобі Кельн?»

Deniz: „Am Anfang war alles schwer. Aber jetzt gefällt es mir sehr."

Деніз: «Спочатку все було важко. Але тепер мені тут дуже подобається.»

Um halb eins in der Nacht geht Deniz nach Hause. Er zieht sich aus und schläft sofort ein.

О пів на першу ночі Деніз іде додому. Він роздягається й одразу засинає.

Am Sonntagmorgen wacht er spät auf. Lukas steht schon in der Küche.

У неділю вранці він прокидається пізно. Лукас уже стоїть на кухні.

Lukas: „Guten Morgen! Ich gehe gleich Brötchen holen. Möchtest du auch welche?"

Лукас: «Доброго ранку! Я зараз піду по булочки. Тобі теж узяти?»

Deniz: „Ja, bitte. Vier Brötchen."

Деніз: «Так, будь ласка. Чотири булочки.»

Nach dem Frühstück hängen sie die neue Uhr an die Wand. Deniz nimmt den Stift und schaut auf den Kalender.

Після сніданку вони вішають новий годинник на стіну. Деніз бере ручку й дивиться в календар.

Deniz: „So. Nächste Woche: Montag bis Freitag Kurs. Am Dienstag um vier Uhr ein Termin bei der Bank. Am Donnerstag Kino mit Elif."

Деніз: «Так. Наступний тиждень: з понеділка до п’ятниці курс. У вівторок о четвертій зустріч у банку. У четвер кіно з Еліф.»

Lukas: „Und der Samstag? Hast du am Samstag frei?"

Лукас: «А субота? У суботу ти вільний?»

Deniz: „Ja, am Samstag habe ich nichts."

Деніз: «Так, у суботу в мене нічого немає.»

Lukas: „Dann schreib hin: Samstag, elf Uhr, Fußball im Park. Und am Sonntag machen wir gar nichts."

Лукас: «Тоді запиши: субота, одинадцята година, футбол у парку. А в неділю ми не робимо взагалі нічого.»

Deniz: „Gar nichts? Das ist mein Lieblingstermin."

Деніз: «Взагалі нічого? Це мій улюблений пункт у календарі.»

Lukas: „Siehst du? Der Kalender ist gar nicht so schlimm."

Лукас: «Бачиш? Календар зовсім не такий страшний.»

Deniz: „Nein, er gefällt mir wirklich. Vor zwei Wochen war jeder Tag gleich. Jetzt hat jeder Tag einen Namen und eine Zeit. Ich glaube, das ist der Anfang von meinem neuen Leben hier."

Деніз: «Ні, він мені справді подобається. Два тижні тому кожен день був однаковий. Тепер кожен день має назву й час. Думаю, це початок мого нового життя тут.»

Lukas: „So ist es. Und im Juni fahren wir zur Hochzeit nach Bonn."

Лукас: «Отак воно. А в червні ми їдемо на весілля до Бонна.»

Deniz: „Das steht schon im Kalender. Am dreißigsten Juni. Bald, oder?"

Деніз: «Це вже є в календарі. Тридцятого червня. Скоро, правда?»

Lukas: „Ziemlich bald. Und jetzt Schluss mit dem Kalender! Es ist Sonntag."

Лукас: «Досить скоро. А тепер годі про календар! Сьогодні неділя.»