Die Berufsmesse

Es ist Samstagmorgen. Draußen ist der Himmel dunkel und grau. Es regnet schon seit sechs Uhr. Deniz steht in der Küche am Fenster und trinkt Kaffee. Heute ist ein wichtiger Tag, denn er fährt mit Elif zur Berufsmesse in Köln-Deutz.

Суботній ранок. Надворі небо темне й сіре. Дощ іде вже від шостої години. Деніз стоїть на кухні біля вікна і п’є каву. Сьогодні важливий день, бо він їде з Еліф на ярмарок професій у Кельн-Дойц.

Lukas: „Guten Morgen, Deniz. Du bist ja schon wach."

Лукас: «Доброго ранку, Денізе. Ти вже на ногах.»

Deniz: „Guten Morgen, Lukas. Ich konnte nicht gut schlafen. Ich bin ein bisschen nervös."

Деніз: «Доброго ранку, Лукасе. Я погано спав. Трохи нервуюся.»

Lukas: „Das ist klar. So eine Messe ist neu für dich. Aber du hast Glück: Am Nachmittag scheint vielleicht die Sonne."

Лукас: «Це зрозуміло. Такий ярмарок для тебе новий. Але тобі щастить: після обіду, можливо, вигляне сонце.»

Deniz: „Im Moment regnet es sehr stark. Wie viel Grad haben wir heute?"

Деніз: «Зараз дощ дуже сильний. Скільки сьогодні градусів?»

Lukas: „Nur zwölf Grad. Für August ist das wirklich kalt."

Лукас: «Лише дванадцять градусів. Для серпня це справді холодно.»

Deniz: „In Istanbul sind es heute dreißig Grad. Dort scheint die Sonne, und die Leute sitzen am Meer und essen Eis."

Деніз: «У Стамбулі сьогодні тридцять градусів. Там світить сонце, і люди сидять біля моря та їдять морозиво.»

Deniz: „Und hier ist der Kaffee heute leider sehr bitter."

Деніз: «А тут кава сьогодні, на жаль, дуже гірка.»

Lukas: „Oh, ich habe keinen Zucker gekauft. Das war mein Fehler. Aber bitterer Kaffee macht wach, und heute musst du wach sein."

Лукас: «Ой, я не купив цукру. Це моя помилка. Але від гіркої кави швидше прокидаєшся, а сьогодні тобі треба бути бадьорим.»

Deniz geht ins Wohnzimmer. Auf dem Tisch steht der Drucker. Deniz möchte seinen Lebenslauf drucken, aber der Drucker macht nichts.

Деніз іде до вітальні. На столі стоїть принтер. Деніз хоче роздрукувати своє резюме, але принтер нічого не робить.

Deniz: „Lukas, kannst du mir bitte helfen? Der Drucker funktioniert nicht."

Деніз: «Лукасе, допоможи мені, будь ласка. Принтер не працює.»

Lukas: „Ist der Text denn offen?"

Лукас: «А текст узагалі відкритий?»

Deniz: „Ja, der Text ist hier auf dem Bildschirm. Ich habe schon zehnmal auf das Feld geklickt."

Деніз: «Так, текст ось тут, на екрані. Я вже десять разів клікнув на поле.»

Lukas: „Warte. Du musst hier anklicken, nicht da. Dann kommt ein Fenster, und dann musst du unten noch einmal anklicken. So."

Лукас: «Зачекай. Клікати треба ось тут, а не там. Тоді з’явиться вікно, і потім треба ще раз клікнути внизу. Ось так.»

Der Drucker macht ein Geräusch und beginnt zu drucken. Nach einer Minute hat Deniz drei Seiten in der Hand.

Принтер шумить і починає друкувати. За хвилину Деніз тримає в руках три сторінки.

Deniz: „Danke! Du bist die Lösung für alle meine Probleme."

Деніз: «Дякую! Ти — рішення всіх моїх проблем.»

Lukas: „Das war keine große Lösung. Der Fehler war ganz klein. Bei einem Drucker ist der Fehler immer klein."

Лукас: «Це було невелике рішення. Помилка була зовсім маленька. З принтером помилка завжди маленька.»

Deniz: „Mein Vater schickt in der Türkei manchmal noch ein Fax."

Деніз: «Мій батько в Туреччині іноді ще й факс надсилає.»

Lukas: „Ein Fax! In meinem Büro steht auch ein Fax, aber niemand benutzt es. Das Ding ist tot."

Лукас: «Факс! У моєму офісі теж стоїть факс, але ним ніхто не користується. Ця штука мертва.»

Es klingelt an der Tür. Frau Weber kommt herein.

Дзвонять у двері. Заходить пані Вебер.

Frau Weber: „Guten Morgen, ihr zwei! Ich habe Brötchen aus der Bäckerei mitgebracht. Und für dich, Deniz, habe ich eine CD. Deutsche Lieder, ein Sänger aus Köln. Musik hilft beim Lernen."

Пані Вебер: «Доброго ранку, ви двоє! Я принесла булочки з пекарні. А для тебе, Денізе, у мене є диск. Німецькі пісні, співак із Кельна. Музика допомагає у навчанні.»

Deniz: „Vielen Dank, Frau Weber! Ich höre die CD heute Abend."

Деніз: «Щиро дякую, пані Вебер! Я послухаю диск сьогодні ввечері.»

Frau Weber: „Und wohin geht ihr heute?"

Пані Вебер: «А куди ви сьогодні йдете?»

Deniz: „Zur Berufsmesse. Das Thema ist: Berufe und Ausbildung. Es gibt über hundert Stände."

Деніз: «На ярмарок професій. Тема така: професії та навчання. Там понад сто стендів.»

Frau Weber: „Wie schön! Ein Beruf ist wichtig im Leben. Ohne Arbeit ist das Leben langweilig, glaube ich."

Пані Вебер: «Як гарно! Професія — це важливо в житті. Без роботи життя нудне, я так думаю.»

Frau Weber: „Ach, und der Nachbar raucht wieder eine Zigarette im Treppenhaus. Jeden Morgen eine Zigarette vor der Tür! Das ist nicht gesund."

Пані Вебер: «Ах, і сусід знову курить сигарету на сходовій клітці. Щоранку сигарета під дверима! Це шкідливо для здоров’я.»

Lukas: „Mama, das ist heute nicht unser Thema."

Лукас: «Мамо, сьогодні це не наша тема.»

Das Handy klingelt. Es ist Elif.

Дзвонить мобільний. Це Еліф.

Elif: „Hallo Deniz! Bist du fertig?"

Еліф: «Привіт, Денізе! Ти готовий?»

Deniz: „Fast. Ich habe gerade meinen Lebenslauf gedruckt."

Деніз: «Майже. Щойно роздрукував своє резюме.»

Elif: „Sehr gut. Und hast du das Formular für die Anmeldung ausgefüllt?"

Еліф: «Дуже добре. А бланк для реєстрації ти заповнив?»

Deniz: „Ja, aber ich hatte ein Problem. Sie wollten meine Telefonnummer mit der Vorwahl."

Деніз: «Так, але була проблема. Вони хотіли мій номер телефону з кодом міста.»

Elif: „Die Vorwahl von Köln ist 0221."

Еліф: «Код Кельна — 0221.»

Deniz: „Das weiß ich jetzt. Gestern habe ich die Information angerufen, und eine Frau hat mir eine Auskunft gegeben."

Деніз: «Тепер я це знаю. Учора я подзвонив у довідкову службу, і жінка дала мені потрібну довідку.»

Elif: „In der Halle gibt es auch einen Stand für Information und Auskunft."

Еліф: «У павільйоні теж є стенд з інформацією та довідкою.»

Deniz: „Und wie war deine Prüfung am Donnerstag?"

Деніз: «А як пройшов твій іспит у четвер?»

Elif: „Ich habe bestanden! Der Text war leicht, und ich hatte Glück."

Еліф: «Я склала! Текст був легкий, і мені пощастило.»

Deniz: „Herzlichen Glückwunsch! Das ist super."

Деніз: «Щиро вітаю! Це супер.»

Deniz: „Herr Schneider hat im Kurs eine Aussage gemacht. Diese Aussage vergesse ich nie: Ein gutes Gespräch ist besser als hundert Formulare."

Деніз: «Пан Шнайдер на курсі зробив одне висловлювання. Це висловлювання я ніколи не забуду: добра розмова краща за сто бланків.»

Elif: „Da hat er recht. Heute machen wir viele Gespräche. Bis gleich am Bahnhof!"

Еліф: «Тут він має рацію. Сьогодні в нас буде багато розмов. До зустрічі на вокзалі!»

Deniz steht vor dem Schrank. Er weiß nicht, was er anziehen soll. Lukas sitzt auf dem Bett und trinkt Tee.

Деніз стоїть перед шафою. Він не знає, що вдягнути. Лукас сидить на ліжку і п’є чай.

Deniz: „Lukas, was ziehe ich an? Das lila Hemd oder das dunkelblaue?"

Деніз: «Лукасе, що мені вдягнути? Бузкову сорочку чи темно-синю?»

Lukas: „Nimm das dunkelblaue Hemd. Das lila Hemd ist für die Disco, nicht für eine Messe."

Лукас: «Бери темно-синю сорочку. Бузкова — для дискотеки, а не для ярмарку.»

Deniz: „Und diese Jacke? Sie ist orange."

Деніз: «А ця куртка? Вона помаранчева.»

Lukas: „Sie ist zu bunt. Und ehrlich gesagt ist sie hässlich."

Лукас: «Вона занадто строката. І, чесно кажучи, вона потворна.»

Deniz: „Danke, du bist ein guter Freund."

Деніз: «Дякую, ти справжній друг.»

Lukas: „Nimm die graue Jacke. Der Pullover darunter ist zu dünn, aber es sind nur zwölf Grad, also nimm den dicken Pullover. Er ist warm."

Лукас: «Бери сіру куртку. Светр під нею затонкий, а надворі лише дванадцять градусів, тож бери товстий светр. Він теплий.»

Deniz: „Und welche Schuhe? Der schwarze Schuh hat leider ein Loch."

Деніз: «А які черевики? У чорному, на жаль, дірка.»

Lukas: „Dann nimm die braunen. Welche Größe hast du?"

Лукас: «Тоді бери коричневі. Який у тебе розмір?»

Deniz: „Größe 44. Bei den braunen Schuhen ist die Größe perfekt."

Деніз: «Розмір 44. У коричневих черевиках розмір ідеальний.»

Deniz packt seine Tasche: den Lebenslauf, ein Buch, Wasser und einen Regenschirm.

Деніз пакує сумку: резюме, книжку, воду і парасольку.

Lukas: „Was hast du alles in der Tasche? Sie hat ein Gewicht wie ein kleines Auto!"

Лукас: «Що в тебе тільки в тій сумці? У неї вага, як у маленької машини!»

Deniz: „Das Gewicht ist wirklich zu hoch. Okay, das Buch bleibt hier."

Деніз: «Вага справді завелика. Гаразд, книжка залишається тут.»

Das Handy klingelt wieder. Es ist Mia.

Мобільний дзвонить знову. Це Мія.

Mia: „Hi Deniz. Ich kann heute leider nicht mitkommen."

Мія: «Привіт, Денізе. Я, на жаль, сьогодні не можу піти з вами.»

Deniz: „Oh, warum nicht?"

Деніз: «Ой, чому ні?»

Mia: „Ich habe Fieber. 38,5 Grad. Mein Kopf tut weh, und mein Bauch tut auch weh."

Мія: «У мене температура. 38,5 градуса. Голова болить, і живіт теж болить.»

Deniz: „Das tut mir leid. Gute Besserung! Ich bringe dir einen Prospekt mit."

Деніз: «Мені шкода. Одужуй! Я принесу тобі буклет.»

Um halb zehn stehen Deniz und Elif am Bahnhof. Der Fahrkartenautomat ist kaputt.

О пів на десяту Деніз і Еліф стоять на вокзалі. Квитковий автомат зламаний.

Elif: „Der Automat nimmt kein Geld. Wir müssen zum anderen Automaten gehen."

Еліф: «Автомат не приймає гроші. Треба йти до іншого автомата.»

Deniz: „Da ist noch ein Automat, neben dem Kiosk."

Деніз: «Он там ще один автомат, біля кіоску.»

Am Kiosk kauft Elif eine Zeitung. Dann fahren sie mit der Bahn. Die Türen öffnen automatisch. Draußen regnet es immer noch. Sie fahren an einer Bäckerei, an einem Schwimmbad und an einer alten Disco vorbei.

У кіоску Еліф купує газету. Потім вони їдуть електричкою. Двері відчиняються автоматично. Надворі досі дощить. Вони проїжджають повз пекарню, басейн і стару дискотеку.

Zehn Minuten später sind sie da. Die Messe ist in Halle 6. Die Halle ist riesig und von außen ein bisschen hässlich, aber innen ist alles modern und hell.

За десять хвилин вони на місці. Ярмарок — у павільйоні 6. Павільйон величезний і зовні трохи потворний, але всередині все сучасне і світле.

Am Eingang steht ein Tisch. Eine freundliche Dame gibt ihnen ein Formular.

Біля входу стоїть стіл. Привітна пані дає їм бланк.

Die Dame: „Guten Tag! Bitte schreiben Sie hier Ihren Namen und Ihre Adresse. Und hier oben die Anrede."

Пані: «Доброго дня! Напишіть тут, будь ласка, своє ім’я та свою адресу. А тут угорі — звертання.»

Deniz: „Entschuldigung, was bedeutet Anrede?"

Деніз: «Перепрошую, а що означає „звертання“?»

Die Dame: „Die Anrede ist Herr oder Frau. Und daneben kreuzen Sie an: männlich oder weiblich."

Пані: «Звертання — це пан або пані. А поруч позначте: чоловіча стать чи жіноча.»

Deniz: „Ah, klar. Also Herr Deniz, männlich."

Деніз: «А, зрозуміло. Отже, пан Деніз, чоловіча стать.»

Elif: „Und ich: Frau Demir, weiblich."

Еліф: «А я: пані Демір, жіноча стать.»

Die Dame: „Danke schön. Herzlich willkommen auf der Berufsmesse! Der Herr dort am Stand gibt Ihnen einen Plan."

Пані: «Дякую. Ласкаво просимо на ярмарок професій! Он той пан біля стенда дасть вам план.»

In der Halle ist es laut. Über dem Eingang hängt ein großes Schild: „Herzlich willkommen!" Durch die Fenster im Dach scheint jetzt endlich die Sonne. Der Regen hat aufgehört.

У павільйоні гамірно. Над входом висить великий напис: «Ласкаво просимо!» Крізь вікна в даху нарешті світить сонце. Дощ припинився.

Am Informationsstand arbeitet eine junge Angestellte. Sie gibt ihnen einen Plan und einen Kaffee.

На інформаційному стенді працює молода працівниця. Вона дає їм план і каву.

Die Angestellte: „Um zwölf Uhr gibt es eine Führung durch die Halle. Die Führung dauert eine Stunde. Möchten Sie mitmachen?"

Працівниця: «О дванадцятій годині буде екскурсія павільйоном. Екскурсія триває годину. Хочете приєднатися?»

Deniz: „Ja, gern. Kann man einfach mitkommen?"

Деніз: «Так, залюбки. А можна просто піти з усіма?»

Die Angestellte: „Klar. Kommen Sie um zwölf Uhr hierher. Und nehmen Sie den Plan mit, sonst finden Sie die Stände nicht."

Працівниця: «Звісно. Приходьте сюди о дванадцятій. І візьміть із собою план, інакше не знайдете стендів.»

Deniz und Elif gehen langsam durch die Halle. Links steht ein Verein aus Köln.

Деніз і Еліф повільно йдуть павільйоном. Ліворуч — стенд одного клубу з Кельна.

Deniz: „Was macht dieser Verein?"

Деніз: «Чим займається цей клуб?»

Elif: „Der Verein macht kulturelle Projekte für junge Leute: Konzerte, Theater, Musik."

Еліф: «Клуб робить культурні проєкти для молоді: концерти, театр, музика.»

Deniz: „Kann man da mitmachen?"

Деніз: «А там можна брати участь?»

Elif: „Natürlich. Man kann auch Freunde mitbringen."

Еліф: «Звісно. Можна навіть друзів привести.»

Rechts steht die Feuerwehr. Ein großes rotes Auto steht in der Halle. Ein Mann erklärt Kindern, was man bei Feuer machen muss.

Праворуч — пожежна служба. У павільйоні стоїть велика червона машина. Чоловік пояснює дітям, що треба робити, коли трапиться пожежа.

Neben der Feuerwehr steht die Polizei. Ein Polizist steht dort mit einem Hund. Der Hund ist groß und dunkel und sehr ruhig.

Поруч із пожежниками — поліція. Там стоїть поліцейський із собакою. Собака великий, темний і дуже спокійний.

Etwas weiter gibt es einen Stand mit Bäumen und Blumen. Es riecht gut.

Трохи далі є стенд із деревами й квітами. Там гарно пахне.

Die Frau am Stand: „Wir suchen junge Leute für den Garten- und Landschaftsbau. Man arbeitet draußen, mit Bäumen und Blumen. Wir machen auch Gärten am See."

Жінка на стенді: «Ми шукаємо молодих людей для садово-паркового господарства. Працюєш надворі, з деревами й квітами. Ми робимо також сади біля озера.»

Deniz: „Ein Baum, eine Blume, frische Luft. Das klingt gut. Aber bei zwölf Grad und Regen?"

Деніз: «Дерево, квітка, свіже повітря. Звучить добре. Але при дванадцяти градусах і дощі?»

Die Frau am Stand: „Im Sommer ist es schöner. Unser Team fährt jedes Jahr ans Meer und macht dort einen Park."

Жінка на стенді: «Улітку краще. Наша команда щороку їздить на море і робить там парк.»

Plötzlich sieht Deniz einen bekannten Mann auf der anderen Seite der Halle.

Раптом Деніз бачить на другому боці павільйону знайомого чоловіка.

Deniz: „Elif, da hinten ist Herr Schneider! Siehst du ihn?"

Деніз: «Еліф, отам пан Шнайдер! Бачиш його?»

Elif: „Wo denn? Hier sind hundert Leute."

Еліф: «Де саме? Тут сто людей.»

Deniz: „Beim blauen Stand. Er ist groß und hat kurze braune Haare. Er hat ein rundes Gesicht und eine Brille."

Деніз: «Біля синього стенда. Він високий, має коротке каштанове волосся. У нього кругле обличчя й окуляри.»

Elif: „Ich sehe drei Männer mit Brille."

Еліф: «Я бачу трьох чоловіків в окулярах.»

Deniz: „Er ist nicht dick und nicht dünn. Er trägt ein weißes Hemd und eine rosa Krawatte."

Деніз: «Він не товстий і не худий. На ньому біла сорочка й рожева краватка.»

Elif: „Eine rosa Krawatte? Jetzt sehe ich ihn. Die Krawatte ist wirklich hässlich."

Еліф: «Рожева краватка? Тепер я його бачу. Краватка справді потворна.»

Deniz: „Und neben ihm steht eine Frau mit langen blonden Haaren. Ihr Haar ist ganz hell."

Деніз: «А поруч із ним стоїть жінка з довгим білявим волоссям. Волосся в неї зовсім світле.»

Elif: „Die Frau im lila Kleid?"

Еліф: «Жінка в бузковій сукні?»

Deniz: „Genau. Komm, wir sagen Hallo."

Деніз: «Саме так. Ходімо привітаємося.»

Herr Schneider sieht Deniz und lacht.

Пан Шнайдер бачить Деніза і сміється.

Herr Schneider: „Guten Tag, Herr Deniz! Guten Tag, Frau Demir! Sie sind also auch hier."

Пан Шнайдер: «Доброго дня, пане Денізе! Доброго дня, пані Демір! То ви теж тут.»

Deniz: „Guten Tag, Herr Schneider. Ja, wir suchen Informationen über Berufe."

Деніз: «Доброго дня, пане Шнайдер. Так, ми шукаємо інформацію про професії.»

Herr Schneider: „Sehr gut. Ich arbeite heute hier am Stand der Sprachschule. Und wofür interessieren Sie sich?"

Пан Шнайдер: «Дуже добре. Я сьогодні працюю тут, на стенді мовної школи. А що цікавить вас?»

Deniz: „Ich interessiere mich für Technik. Und ein bisschen für Computer."

Деніз: «Мене цікавить техніка. І трохи комп’ютери.»

Herr Schneider: „Dann gehen Sie zu Halle 6, Reihe C. Dort sind die Handwerker und die Techniker."

Пан Шнайдер: «Тоді йдіть до павільйону 6, ряд C. Там ремісники й техніки.»

Am Stand C1 steht ein Mann mit einer Maschine auf dem Tisch.

Біля стенда C1 стоїть чоловік, а на столі перед ним машина.

Der Mann am Stand: „Guten Tag! Interessieren Sie sich für Technik?"

Чоловік на стенді: «Доброго дня! Вас цікавить техніка?»

Deniz: „Ja, ich interessiere mich sehr für Technik. Was macht ein Techniker genau?"

Деніз: «Так, техніка мене дуже цікавить. А що саме робить технік?»

Der Mann am Stand: „Ein Techniker repariert Maschinen und Computer. Er sucht den Fehler und findet eine Lösung. Mein Kollege dort ist Mechaniker. Er arbeitet nur an Autos."

Чоловік на стенді: «Технік ремонтує машини й комп’ютери. Він шукає помилку і знаходить рішення. Мій колега отам — механік. Він працює тільки з автомобілями.»

Deniz: „Was für eine Ausbildung braucht man dafür?"

Деніз: «А яке навчання для цього потрібне?»

Der Mann am Stand: „Man macht eine Ausbildung, drei Jahre. Man ist Auszubildender in einer Firma und geht zweimal pro Woche in die Berufsschule."

Чоловік на стенді: «Треба пройти професійне навчання, три роки. Ти учень на фірмі й двічі на тиждень ходиш до професійного училища.»

Elif: „Und danach?"

Еліф: «А потім?»

Der Mann am Stand: „Viele Handwerker arbeiten später selbstständig. Selbstständig sein ist schwer, aber man ist sein eigener Chef."

Чоловік на стенді: «Багато ремісників потім працюють на себе. Працювати на себе важко, зате ти сам собі начальник.»

Am nächsten Stand steht eine Frau in weißer Kleidung. Über ihr hängt ein Foto von einem Krankenhaus.

Біля наступного стенда стоїть жінка в білому одязі. Над нею висить фото лікарні.

Die Frau am Stand: „Wir suchen Krankenpfleger und Krankenpflegerinnen. Ich arbeite als Krankenpflegerin, seit zwölf Jahren."

Жінка на стенді: «Ми шукаємо медбратів і медсестер. Я працюю медсестрою вже дванадцять років.»

Deniz: „Was macht ein Krankenpfleger den ganzen Tag?"

Деніз: «А що робить медбрат цілий день?»

Die Frau am Stand: „Ein Krankenpfleger hilft den Patienten, gibt Medikamente und misst Fieber. Wenn jemand Schmerzen hat, sind wir da. Man muss freundlich sein, auch um vier Uhr nachts."

Жінка на стенді: «Медбрат допомагає пацієнтам, дає ліки й міряє температуру. Коли комусь боляче, ми поруч. Треба бути привітним навіть о четвертій ночі.»

In Reihe D riecht es nach Brot und Suppe. Hier sind das Hotel und die Gastronomie.

У ряду D пахне хлібом і супом. Тут готельна справа й ресторани.

Der Koch: „Hallo! Möchten Sie Koch werden? Ein Koch steht acht oder zehn Stunden in der Küche. Es ist heiß, es ist stressig, aber es macht Spaß."

Кухар: «Вітаю! Хочете стати кухарем? Кухар стоїть на кухні вісім або десять годин. Спекотно, стресово, але це в задоволення.»

Deniz: „Und ein Kellner?"

Деніз: «А офіціант?»

Der Koch: „Der Kellner arbeitet vorne bei den Gästen. Ein guter Kellner hat ein gutes Gedächtnis und ein freundliches Gesicht. Mein Bruder ist Kellner in einem Hotel am See."

Кухар: «Офіціант працює попереду, з гостями. У доброго офіціанта хороша пам’ять і привітне обличчя. Мій брат — офіціант у готелі біля озера.»

Der Bäcker: „Und ich bin Bäcker. Ich stehe um drei Uhr auf. Meine Bäckerei ist um halb sechs offen. Aber um zwei Uhr nachmittags habe ich frei."

Пекар: «А я пекар. Я встаю о третій годині. Моя пекарня відчиняється о пів на шосту. Зате о другій пополудні я вже вільний.»

An einem großen bunten Stand sind die Medien und die Kultur.

На великому строкатому стенді — медіа та культура.

Die Journalistin: „Ich arbeite als Journalistin bei einer Zeitung hier in Köln."

Журналістка: «Я працюю журналісткою в газеті тут, у Кельні.»

Deniz: „Was macht ein Journalist den ganzen Tag?"

Деніз: «А що робить журналіст цілий день?»

Die Journalistin: „Ein Journalist telefoniert, führt Gespräche, schreibt einen Text und schreibt ihn noch einmal. Und dann kommt der Chef und findet einen Fehler."

Журналістка: «Журналіст телефонує, веде розмови, пише текст, а потім пише його ще раз. А тоді приходить шеф і знаходить помилку.»

Elif: „Und die anderen Berufe hier?"

Еліф: «А інші професії тут?»

Die Journalistin: „Hier links sitzt ein Autor. Er schreibt Bücher zu Hause, allein. Daneben ist ein Künstler mit seinen Bildern. Der Musiker dort spielt um drei Uhr, und danach singt eine Sängerin aus Bonn."

Журналістка: «Ось тут ліворуч сидить автор. Він пише книжки вдома, сам. Поруч — художник зі своїми картинами. Музикант отам грає о третій годині, а після нього співає співачка з Бонна.»

Deniz: „Und die Frau da? Sie ist sehr groß und sehr dünn."

Деніз: «А та жінка? Вона дуже висока й дуже худа.»

Die Journalistin: „Das ist ein Model. Sie arbeitet für eine Firma aus Düsseldorf. Und der Mann neben ihr ist Schauspieler, er spielt im Theater."

Журналістка: «Це модель. Вона працює на фірму з Дюссельдорфа. А чоловік поруч із нею — актор, він грає в театрі.»

Ein älterer Mann kommt zum Stand und lacht.

До стенда підходить старший чоловік і сміється.

Der ältere Mann: „Ich bin Rentner. Vierzig Jahre war ich Kaufmann in einer Firma, immer im Büro, immer am Telefon. Jetzt bin ich Babysitter für meine Enkel. Das ist der schönste Beruf."

Старший чоловік: «Я пенсіонер. Сорок років я був комерсантом у фірмі, завжди в офісі, завжди на телефоні. Тепер я нянька для своїх онуків. Це найкраща професія.»

Deniz: „Und wie war die Arbeit als Kaufmann?"

Деніз: «А як вам працювалося комерсантом?»

Der ältere Mann: „Nicht schlecht. Ein Kaufmann kauft, verkauft und rechnet. Mein Sohn ist auch Angestellter in einem Büro. Aber am Ende zählt: Die Arbeit muss dir gefallen."

Старший чоловік: «Непогано. Комерсант купує, продає й рахує. Мій син теж службовець в офісі. Але врешті головне одне: робота має тобі подобатися.»

Um vier Uhr sind Deniz und Elif müde. Ihre Füße tun weh. Sie gehen in ein Café neben der Halle. Draußen scheint jetzt die Sonne, und vor dem Fenster steht ein großer Baum.

О четвертій годині Деніз і Еліф уже втомлені. У них болять ноги. Вони заходять у кафе поруч із павільйоном. Надворі тепер світить сонце, а перед вікном стоїть велике дерево.

Der Kellner: „Guten Tag. Was möchten Sie trinken?"

Офіціант: «Доброго дня. Що будете пити?»

Elif: „Ich hätte gern einen Tee, bitte. Und ein Wasser."

Еліф: «Мені, будь ласка, чай. І воду.»

Deniz: „Für mich einen Kaffee, bitte. Aber mit Zucker! Heute Morgen war mein Kaffee sehr bitter."

Деніз: «А мені каву, будь ласка. Але з цукром! Сьогодні вранці моя кава була дуже гірка.»

Der Kellner: „Kein Problem. Zusammen oder getrennt?"

Офіціант: «Немає проблем. Разом чи окремо?»

Elif: „Getrennt, bitte."

Еліф: «Окремо, будь ласка.»

Sie legen die Prospekte auf den Tisch. Es sind viele: bunt, dick und schwer.

Вони кладуть буклети на стіл. Їх багато: строкаті, товсті й важкі.

Elif: „Also, Deniz. Welcher Beruf passt zu dir?"

Еліф: «Отже, Денізе. Яка професія тобі підходить?»

Deniz: „Ich weiß es nicht genau. Aber ich glaube, dass Technik gut zu mir passt. Ich repariere gern Dinge. In Istanbul habe ich immer die Computer repariert."

Деніз: «Точно не знаю. Але думаю, що техніка мені підходить. Я люблю ремонтувати речі. У Стамбулі я завжди ремонтував комп’ютери.»

Elif: „Das stimmt, du hast auch mein Handy repariert. Und Koch?"

Еліф: «Це правда, ти й мій телефон полагодив. А кухар?»

Deniz: „Nein. Ich kann kochen, aber nicht acht Stunden lang. Und Bäcker? Um drei Uhr aufstehen – nie im Leben."

Деніз: «Ні. Готувати я вмію, але не вісім годин поспіль. А пекар? Вставати о третій — нізащо в житті.»

Elif: „Und Friseur? Du hast schöne Haare."

Еліф: «А перукар? У тебе гарне волосся.»

Deniz: „Mein Cousin ist Friseur in Istanbul! Er hat einen kleinen Salon. Er ist selbstständig und arbeitet sechs Tage pro Woche."

Деніз: «Мій двоюрідний брат — перукар у Стамбулі! У нього маленький салон. Він працює на себе, шість днів на тиждень.»

Elif: „Wirklich? Erzähl mal von deiner Familie."

Еліф: «Справді? Розкажи про свою родину.»

Deniz: „Also, mein Onkel ist Mechaniker. Er arbeitet seit dreißig Jahren an Autos. Meine Tante war Lehrerin, jetzt ist sie Rentnerin. Sie hat vier Enkel."

Деніз: «Ну, мій дядько — механік. Він працює з автомобілями вже тридцять років. Моя тітка була вчителькою, тепер вона пенсіонерка. У неї четверо онуків.»

Elif: „Vier Enkel! Und dein Cousin, ist er verheiratet?"

Еліф: «Четверо онуків! А твій двоюрідний брат одружений?»

Deniz: „Er war verheiratet. Jetzt ist er geschieden. Er und seine Frau sind seit zwei Jahren getrennt. Sie waren kein gutes Paar, glaube ich."

Деніз: «Він був одружений. Тепер він розлучений. Він і його дружина живуть окремо вже два роки. Думаю, вони були не дуже гарна пара.»

Deniz: „Aber jetzt geht es ihm gut. Er sagt, ein Ehepartner muss auch ein Freund sein. Und bei euch?"

Деніз: «Але тепер у нього все добре. Він каже, що чоловік чи дружина має бути ще й другом. А у вас у родині?»

Elif: „Meine Eltern sind seit dreißig Jahren zusammen. Ein sehr ruhiges Paar. Meine Cousine arbeitet in Hamburg als Model, und ihr Ehepartner ist Polizist. Meine kleine Schwester arbeitet am Wochenende als Babysitterin bei unseren Nachbarn."

Еліф: «Мої батьки разом уже тридцять років. Дуже спокійна пара. Моя двоюрідна сестра працює в Гамбурзі моделлю, а її чоловік — поліцейський. Моя молодша сестра на вихідних працює нянькою в наших сусідів.»

Elif: „Und was machst du jetzt konkret?"

Еліф: «І що ти конкретно робитимеш тепер?»

Deniz: „Am Montag rufe ich die Firma aus Reihe C an. Ich frage nach einem Praktikum. Wenn das Praktikum gut läuft, mache ich vielleicht die Ausbildung als Techniker."

Деніз: «У понеділок зателефоную у фірму з ряду C. Запитаю про практику. Якщо практика пройде добре, можливо, піду на навчання на техніка.»

Elif: „Sehr gut. Und schreib eine E-Mail, keine SMS. Mit Anrede: Sehr geehrte Damen und Herren."

Еліф: «Дуже добре. І напиши імейл, а не есемес. Зі звертанням: Шановні пані та панове.»

Deniz: „Klar. Und am Ende: Mit herzlichen Grüßen."

Деніз: «Звісно. А в кінці: Зі щирими вітаннями.»

Um sechs Uhr ist Deniz wieder zu Hause. Im Treppenhaus steht Frau Weber mit ihrem Hund.

О шостій годині Деніз уже вдома. На сходовій клітці стоїть пані Вебер зі своїм собакою.

Frau Weber: „Da bist du ja! Und? Wie war die Messe?"

Пані Вебер: «Ось і ти! Ну як? Як ярмарок?»

Deniz: „Sehr gut! Die Halle war riesig. Ich habe mit einem Techniker, mit einer Krankenpflegerin, mit einem Koch und mit einem Journalisten gesprochen."

Деніз: «Дуже добре! Павільйон був величезний. Я поговорив з техніком, з медсестрою, з кухарем і з журналістом.»

Frau Weber: „Und was möchtest du werden?"

Пані Вебер: «І ким ти хочеш стати?»

Deniz: „Techniker, glaube ich. Am Montag rufe ich an."

Деніз: «Техніком, думаю. У понеділок зателефоную.»

Frau Weber: „Herzlichen Glückwunsch! Das ist eine gute Entscheidung. Mein Enkel wollte früher Sänger oder Schauspieler werden. Heute ist er Angestellter bei der Bahn und sehr zufrieden."

Пані Вебер: «Щиро вітаю! Це гарний вибір. Мій онук колись хотів стати співаком або актором. Сьогодні він службовець на залізниці і дуже задоволений.»

Oben in der Wohnung sitzt Lukas vor dem Fernseher.

Нагорі у квартирі Лукас сидить перед телевізором.

Lukas: „Na? Wie war es?"

Лукас: «Ну? Як усе минуло?»

Deniz: „Lang. Meine Füße tun weh, mein Bauch hat Hunger, und meine Tasche hat jetzt ein Gewicht wie zwei Autos. Aber es war ein guter Tag."

Деніз: «Довго. Ноги болять, живіт голодний, а в моєї сумки тепер вага, як у двох машин. Але день був добрий.»

Lukas: „Und? Hast du eine Lösung gefunden?"

Лукас: «Ну і? Знайшов рішення?»

Deniz: „Vielleicht. Ich interessiere mich für Technik, und ein Techniker sucht Fehler und findet Lösungen. Das ist gut, denn ich mache selbst viele Fehler."

Деніз: «Можливо. Мене цікавить техніка, а технік шукає помилки і знаходить рішення. Це добре, бо я й сам роблю багато помилок.»

Lukas: „Willkommen im Leben. Ich bin Kaufmann und mache jeden Tag Fehler. Komm, es gibt Pizza. Und danach hören wir deine neue CD."

Лукас: «Ласкаво просимо в життя. Я комерсант і щодня роблю помилки. Ходімо, є піца. А потім послухаємо твій новий диск.»