Ein türkisches Abendessen für die Webers

Es ist Samstag, halb neun am Morgen. Die Küche in der Wohnung von Lukas und Deniz ist hell und ruhig. Deniz frühstückt allein. Er trinkt Tee und isst ein Brötchen mit Butter. Auf dem Tisch liegt ein Blatt Papier. Deniz schreibt eine Liste.

Субота, пів на дев'яту ранку. Кухня у квартирі Лукаса й Деніза світла й тиха. Деніз снідає сам. Він п'є чай і їсть булочку з маслом. На столі лежить аркуш паперу. Деніз пише список.

Um zwanzig vor neun kommt Lukas in die Küche. Er ist noch müde.

За двадцять до дев'ятої на кухню заходить Лукас. Він ще сонний.

Lukas: „Guten Morgen, Deniz. Du bist schon wach?"

Лукас: «Доброго ранку, Денізе. Ти вже встав?»

Deniz: „Guten Morgen. Ja, ich frühstücke schon seit acht Uhr."

Деніз: «Доброго ранку. Так, я снідаю вже з восьмої.»

Lukas: „Warum so früh? Es ist Samstag!"

Лукас: «Чому так рано? Сьогодні ж субота!»

Deniz: „Weil ich heute viel machen muss. Heute Abend koche ich für euch. Ein türkisches Essen."

Деніз: «Бо сьогодні маю багато справ. Сьогодні ввечері я готую для вас. Турецьку вечерю.»

Lukas: „Wirklich? Für uns alle?"

Лукас: «Справді? Для всіх нас?»

Deniz: „Ja, für alle. Letzte Woche auf der Feier hat deine Mutter mich gefragt. Sie möchte einmal türkisch essen."

Деніз: «Так, для всіх. Минулого тижня на святі мене попросила твоя мама. Вона хоче колись скуштувати турецьку кухню.»

Lukas macht den Kühlschrank auf. Der Kühlschrank ist fast leer.

Лукас відчиняє холодильник. Холодильник майже порожній.

Lukas: „Oh. Wir haben kein Ei mehr. Kein einziges Ei!"

Лукас: «Ой. У нас немає жодного яйця. Жоднісінького!»

Deniz: „Ich weiß, die Eier fehlen. Und die Butter fehlt auch bald."

Деніз: «Знаю, яєць немає. І масло теж скоро закінчиться.»

Lukas: „Was steht denn schon auf deiner Liste?"

Лукас: «А що вже є у твоєму списку?»

Deniz: „Ein Hähnchen, Reis, Kartoffeln, Tomaten und viel Gemüse."

Деніз: «Курка, рис, картопля, помідори і багато овочів.»

Lukas: „Kein Fisch?"

Лукас: «А риби нема?»

Deniz: „Magst du Fisch?"

Деніз: «Ти любиш рибу?»

Lukas: „Nein, ich mag keinen Fisch. Fisch mag ich gar nicht. Aber Fleisch mag ich sehr gern."

Лукас: «Ні, риби я не люблю. Рибу я взагалі не люблю. А от м'ясо люблю дуже.»

Deniz: „Gut, dann kaufe ich keinen Fisch. Ich mache Hähnchen mit Reis. Bei uns ist das Fleisch sehr wichtig."

Деніз: «Добре, тоді риби не куплю. Зроблю курку з рисом. У нас м'ясо дуже важливе.»

Lukas: „Kannst du mir bitte auch Schinken kaufen? Für das Frühstück morgen."

Лукас: «Купи мені, будь ласка, ще й шинки. На завтрашній сніданок.»

Deniz: „Ich esse keinen Schinken, aber ich kaufe Schinken für dich."

Деніз: «Я шинку не їм, але тобі куплю.»

Deniz schreibt weiter. Draußen ist es ruhig. Dann klopft es an der Tür. Frau Weber steht vor der Wohnung.

Деніз пише далі. Надворі тихо. Раптом хтось стукає у двері. Перед квартирою стоїть пані Вебер.

Frau Weber: „Guten Morgen, ihr zwei! Störe ich?"

Пані Вебер: «Доброго ранку, ви двоє! Я не заважаю?»

Deniz: „Nein, gar nicht. Kommen Sie herein, Frau Weber."

Деніз: «Ні, зовсім ні. Заходьте, пані Вебер.»

Frau Weber: „Danke, ich kann leider nicht lange bleiben. Kochst du heute Abend wirklich für uns?"

Пані Вебер: «Дякую, але, на жаль, надовго не можу. Ти справді готуєш сьогодні для нас?»

Deniz: „Ja. Um sieben Uhr essen wir zusammen."

Деніз: «Так. О сьомій вечеряємо разом.»

Frau Weber: „Und was kochst du?"

Пані Вебер: «А що ти готуєш?»

Deniz: „Hähnchen mit Reis, Gemüse und einen Salat mit Tomaten."

Деніз: «Курку з рисом, овочі та салат із помідорами.»

Frau Weber: „Das gefällt mir. Salat gefällt mir immer, und Tomaten gefallen mir auch. Kann ich dir helfen?"

Пані Вебер: «Це мені подобається. Салат мені подобається завжди, і помідори теж. Я можу тобі допомогти?»

Deniz: „Danke, aber heute möchte ich fast alles allein machen. Vielleicht helfen Sie mir später ein bisschen beim Nachtisch."

Деніз: «Дякую, але сьогодні я хочу майже все зробити сам. Може, згодом трохи допоможете мені з десертом.»

Frau Weber: „Sehr gern. Lebst du eigentlich gern hier in Köln?"

Пані Вебер: «Залюбки. А тобі взагалі подобається жити тут, у Кельні?»

Deniz: „Ja, ich lebe gern hier. Aber in Istanbul lebt meine ganze Familie zusammen in einem Haus. Am Sonntag kocht meine Mutter für alle. Das fehlt mir hier ein bisschen."

Деніз: «Так, мені тут подобається жити. Але в Стамбулі вся моя родина живе разом в одному домі. У неділю мама готує для всіх. Цього мені тут трохи бракує.»

Frau Weber: „Jetzt lebst du in Köln, und heute kochst du für uns. Das ist auch eine Familie, oder?"

Пані Вебер: «Тепер ти живеш у Кельні й сьогодні готуєш для нас. Це ж теж родина, хіба ні?»

Deniz lacht. Dann liest er die Liste noch einmal laut vor.

Деніз сміється. Потім ще раз читає список уголос.

Deniz: „Also: zehn Eier, Butter, ein Hähnchen, Reis, Kartoffeln, Tomaten, Gemüse, Salat und Schinken für Lukas. Was fehlt noch?"

Деніз: «Отже: десять яєць, масло, курка, рис, картопля, помідори, овочі, салат і шинка для Лукаса. Чого ще бракує?»

Lukas: „Das Salz fehlt. Und das Öl. Ohne Öl kannst du nicht kochen."

Лукас: «Бракує солі. І олії. Без олії ти не приготуєш.»

Deniz: „Stimmt. Salz und Öl. Danke!"

Деніз: «Точно. Сіль і олія. Дякую!»

Um zehn Uhr kommt Elif. Mia kommt auch, denn sie hat am Samstag frei. Lukas bleibt auf dem Sofa.

О десятій приходить Еліф. Мія теж приходить, бо в суботу вона вільна. Лукас лишається на дивані.

Deniz: „Lukas, kommst du mit?"

Деніз: «Лукасе, ти з нами?»

Lukas: „Nein, ich will fernsehen. Um elf beginnt das Fußballspiel."

Лукас: «Ні, я хочу подивитися телевізор. Об одинадцятій починається футбол.»

Mia: „Er sieht immer fern. Ich komme mit!"

Мія: «Він вічно дивиться телевізор. Я йду з вами!»

Sie laufen zum Supermarkt. Die Straße ist breit und die Sonne scheint.

Вони йдуть до супермаркету. Вулиця широка, світить сонце.

Elif: „Wie weit ist es bis zum Supermarkt?"

Еліф: «Далеко до супермаркету?»

Deniz: „Nicht weit. Wir laufen circa zehn Minuten."

Деніз: «Недалеко. Приблизно десять хвилин пішки.»

Am Eingang nimmt Deniz einen Einkaufswagen. Der Supermarkt ist groß und hell. An der Wand hängt ein großes Schild: „Best Preis!"

Біля входу Деніз бере візок. Супермаркет великий і світлий. На стіні висить велика вивіска: «Найкраща ціна!»

Elif: „Kannst du mir bitte die Liste geben? Ich lese sie laut vor."

Еліф: «Даси мені, будь ласка, список? Я читатиму вголос.»

Deniz: „Hier, bitte."

Деніз: «Ось, тримай.»

Elif liest: „Eier, Butter, Hähnchen, Reis, Kartoffeln, Tomaten, Gemüse, Salat, Obst, Salz, Öl."

Еліф читає: «Яйця, масло, курка, рис, картопля, помідори, овочі, салат, фрукти, сіль, олія.»

Zuerst gehen sie zum Obst. Es gibt hier viel Obst: Äpfel, Bananen, Birnen und Orangen.

Спочатку вони йдуть до фруктів. Тут багато фруктів: яблука, банани, груші й апельсини.

Mia: „Ich hätte gern Bananen."

Мія: «Я б хотіла бананів.»

Deniz: „Bananen stehen nicht auf der Liste."

Деніз: «Бананів немає в списку.»

Mia: „Bitte! Ich mag Bananen sehr gern."

Мія: «Ну будь ласка! Я дуже люблю банани.»

Deniz: „Also gut. Bananen, Äpfel und vielleicht zwei Birnen."

Деніз: «Ну добре. Банани, яблука і, може, дві груші.»

Elif: „Nimm die Äpfel hier. Was kostet ein Kilo?"

Еліф: «Бери ось ці яблука. Скільки коштує кілограм?»

Deniz: „Ein Kilo kostet zwei Euro neunzig. Und wie viel kostet eine Birne?"

Деніз: «Кілограм коштує два євро дев'яносто. А скільки коштує одна груша?»

Elif: „Die Birnen sind teurer, circa vier Euro."

Еліф: «Груші дорожчі, приблизно чотири євро.»

Deniz sieht eine Verkäuferin. Er ist ein bisschen nervös, aber er fragt trotzdem.

Деніз бачить продавчиню. Він трохи хвилюється, але все одно питає.

Deniz: „Entschuldigung, wo finde ich den Reis?"

Деніз: «Перепрошую, де мені знайти рис?»

Verkäuferin: „Der Reis ist in Gang vier, gleich neben den Nudeln."

Продавчиня: «Рис у четвертому ряду, одразу біля макаронів.»

Deniz: „Danke. Und haben Sie auch türkischen Joghurt?"

Деніз: «Дякую. А турецький йогурт у вас є?»

Verkäuferin: „Ja, den haben wir. Der Joghurt steht hinten bei der Milch."

Продавчиня: «Так, є. Йогурт стоїть у глибині, біля молока.»

Deniz: „Vielen Dank für Ihre Hilfe."

Деніз: «Щиро дякую за допомогу.»

Verkäuferin: „Gern. Kann ich Ihnen noch helfen?"

Продавчиня: «Прошу. Вам ще чимось допомогти?»

Deniz: „Nein danke, den Rest finden wir allein."

Деніз: «Ні, дякую, решту ми знайдемо самі.»

Elif: „Sehr gut, Deniz! Du sprichst schon viel besser als im Mai."

Еліф: «Дуже добре, Денізе! Ти говориш уже набагато краще, ніж у травні.»

In Gang vier steht das Öl ganz oben. Das Regal ist sehr hoch.

У четвертому ряду олія стоїть аж угорі. Полиця дуже висока.

Deniz: „Ich komme nicht an das Öl. Das Regal ist zu hoch."

Деніз: «Я не дістану олію. Полиця надто висока.»

Mia: „Warte, ich helfe dir. Ich bin groß."

Мія: «Чекай, я тобі допоможу. Я висока.»

Mia nimmt eine Flasche Öl aus dem Regal.

Мія знімає з полиці пляшку олії.

Deniz: „Danke für deine Hilfe, Mia."

Деніз: «Дякую за допомогу, Міє.»

Mia: „Kein Problem."

Мія: «Немає за що.»

Deniz: „Wir brauchen nur ein bisschen Salz. Ein Paket ist genug."

Деніз: «Нам треба зовсім трохи солі. Однієї пачки досить.»

Dann gehen sie weiter zum Fleisch. Hinter der Theke steht ein Verkäufer.

Потім вони йдуть далі, до м'яса. За прилавком стоїть продавець.

Deniz: „Guten Tag. Ich hätte gern ein Hähnchen, bitte."

Деніз: «Доброго дня. Я хотів би курку, будь ласка.»

Verkäufer: „Ein ganzes Hähnchen? Gern. Darf es circa zwei Kilo sein?"

Продавець: «Цілу курку? Прошу. Приблизно два кілограми підійде?»

Deniz: „Ja, gut. Was kostet das Hähnchen?"

Деніз: «Так, добре. Скільки коштує курка?»

Verkäufer: „Circa neun Euro fünfzig. Möchten Sie noch etwas? Wir haben heute sehr guten Fisch."

Продавець: «Приблизно дев'ять євро п'ятдесят. Бажаєте ще щось? У нас сьогодні дуже добра риба.»

Deniz: „Nein danke, keinen Fisch. Aber hundert Gramm Schinken, bitte."

Деніз: «Ні, дякую, риби не треба. Але сто грамів шинки, будь ласка.»

Mia sieht die Pommes frites im Kühlregal.

Мія бачить у морозильній вітрині картоплю фрі.

Mia: „Können wir Pommes frites machen? Bitte!"

Мія: «А можна зробити картоплю фрі? Будь ласка!»

Deniz: „Pommes frites zu türkischem Essen?"

Деніз: «Картопля фрі до турецької вечері?»

Mia: „Warum nicht? Ich esse Pommes frites zu allem."

Мія: «А чому ні? Я їм картоплю фрі до всього.»

Deniz: „Na gut. Ein bisschen Pommes frites für Mia. Aber der Nachtisch ist Baklava. Das ist ein türkischer Kuchen mit Nüssen."

Деніз: «Ну добре. Трохи картоплі фрі для Мії. Але на десерт — пахлава. Це турецький пиріг з горіхами.»

Mia: „Kuchen! Kuchen mag ich immer."

Мія: «Пиріг! Пироги я люблю завжди.»

Elif: „Gehen wir weiter. Wir brauchen noch die Getränke."

Еліф: «Ходімо далі. Нам ще потрібні напої.»

Der Gang mit den Getränken ist breit und lang. Es gibt hier sehr viele Flaschen.

Ряд із напоями широкий і довгий. Тут дуже багато пляшок.

Deniz: „Welches Getränk trinken die Webers gern? Ich weiß es nicht."

Деніз: «Який напій люблять Вебери? Я не знаю.»

Mia: „Lukas trinkt gern Bier. Meine Mutter trinkt am liebsten Wein, aber nur ein Glas."

Мія: «Лукас любить пиво. Мама найбільше любить вино, але тільки один келих.»

Deniz: „Gut. Dann nehme ich eine Flasche Wein und sechs Flaschen Bier. Ich selbst trinke keinen Alkohol."

Деніз: «Добре. Тоді беру пляшку вина і шість пляшок пива. Сам я алкоголю не п'ю.»

Mia: „Und ein Getränk ohne Alkohol für mich! Ich hätte gern Apfelsaft. Saft trinke ich zu jedem Essen."

Мія: «І безалкогольний напій для мене! Я б хотіла яблучного соку. Сік я п'ю до кожної страви.»

Deniz: „Also zwei Flaschen Saft. Und Milch brauchen wir auch."

Деніз: «Отже, дві пляшки соку. І молоко нам теж потрібне.»

Elif: „Wie viel Milch?"

Еліф: «Скільки молока?»

Deniz: „Zwei Flaschen. Die Milch ist für das Frühstück morgen. Lukas frühstückt ohne Milch nicht gern."

Деніз: «Дві пляшки. Молоко — на завтрашній сніданок. Лукас не любить снідати без молока.»

Mia nimmt einen Stift aus der Tasche. Sie hat eine Idee.

Мія дістає з сумки ручку. У неї є ідея.

Mia: „Deniz, wir schreiben eine Speisekarte! Wie im Restaurant. Oben steht die Vorspeise, dann die Hauptspeise und unten der Nachtisch."

Мія: «Денізе, напишімо меню! Як у ресторані. Угорі закуска, потім основна страва, а внизу десерт.»

Elif: „Deine Speisekarte gefällt mir. Aber schreib bitte richtig, Mia."

Еліф: «Твоє меню мені подобається. Але пиши, будь ласка, правильно, Міє.»

Elif sieht in den Einkaufswagen. Er ist jetzt voll.

Еліф зазирає у візок. Він уже повний.

Elif: „Die Lebensmittel sind teuer geworden. Letztes Jahr war alles billiger."

Еліф: «Продукти подорожчали. Торік усе було дешевше.»

Deniz: „Wie viel kostet das alles zusammen? Circa vierzig Euro?"

Деніз: «Скільки все це коштує разом? Приблизно сорок євро?»

Elif: „Ich glaube, circa fünfzig. Lebensmittel für sechs Personen sind nicht billig."

Еліф: «Думаю, приблизно п'ятдесят. Продукти на шістьох людей — це недешево.»

An der Kasse müssen sie warten. Vor ihnen stehen circa fünf Leute.

На касі доводиться чекати. Перед ними стоїть приблизно п'ятеро людей.

Deniz: „Wir warten schon fünf Minuten."

Деніз: «Ми чекаємо вже п'ять хвилин.»

Elif: „Am Samstag ist immer viel los. Das dauert. Aber heute geht es besser als letzte Woche."

Еліф: «У суботу тут завжди людно. Це довго. Але сьогодні йде краще, ніж минулого тижня.»

Endlich sind sie dran. Die Kassiererin ist freundlich.

Нарешті їхня черга. Касирка привітна.

Kassiererin: „Guten Tag. Haben Sie eine Kundenkarte?"

Касирка: «Доброго дня. У вас є картка клієнта?»

Deniz: „Nein, leider nicht."

Деніз: «Ні, на жаль, немає.»

Kassiererin: „Möchten Sie eine? Die Karte ist kostenlos. Sie müssen nur dieses Formular ausfüllen."

Касирка: «Хочете оформити? Картка безкоштовна. Треба лише заповнити цей бланк.»

Deniz: „Was muss ich denn schreiben?"

Деніз: «А що саме треба написати?»

Kassiererin: „Ihren Namen, Ihre Adresse, Ihren Geburtsort und Ihren Familienstand."

Касирка: «Ваше ім'я, вашу адресу, місце народження і сімейний стан.»

Deniz: „Entschuldigung, was bedeutet Familienstand?"

Деніз: «Перепрошую, а що означає „сімейний стан“?»

Kassiererin: „Familienstand bedeutet: ledig, verheiratet oder geschieden."

Касирка: «Сімейний стан — це: неодружений, одружений або розлучений.»

Deniz: „Ah, jetzt verstehe ich. Ich bin ledig. Und mein Geburtsort ist Istanbul."

Деніз: «А, тепер розумію. Я неодружений. А місце народження — Стамбул.»

Elif: „Schreib den Geburtsort richtig: Istanbul, Türkei."

Еліф: «Напиши місце народження правильно: Стамбул, Туреччина.»

Deniz: „Können Sie das bitte noch einmal sagen? Ich schreibe langsam."

Деніз: «Скажіть, будь ласка, ще раз? Я пишу повільно.»

Kassiererin: „Kein Problem. Name, Adresse, Geburtsort, Familienstand. Das macht dann achtundvierzig Euro zwanzig."

Касирка: «Немає проблем. Ім'я, адреса, місце народження, сімейний стан. З вас сорок вісім євро двадцять.»

Deniz: „Wie viel, bitte?"

Деніз: «Скільки, перепрошую?»

Kassiererin: „Achtundvierzig Euro zwanzig. Möchten Sie mit Karte bezahlen?"

Касирка: «Сорок вісім євро двадцять. Бажаєте платити карткою?»

Deniz: „Ja, gern."

Деніз: «Так, будь ласка.»

Am Ausgang packen sie alles in drei Taschen. Die Taschen sind schwer.

Біля виходу вони складають усе в три сумки. Сумки важкі.

Mia: „Ich nehme die Getränke."

Мія: «Я візьму напої.»

Deniz: „Danke. Um vier Uhr beginnt das Kochen. Wenn wir zu Hause sind, mache ich zuerst den Ofen an."

Деніз: «Дякую. О четвертій починаємо готувати. Коли будемо вдома, я спершу увімкну духовку.»

Sie kommen zum Haus. Deniz sucht den Schlüssel und macht die Tür am Eingang auf.

Вони підходять до будинку. Деніз шукає ключ і відчиняє двері біля входу.

Deniz: „Wir wohnen im dritten Stock. Leider gibt es in diesem Haus keinen Aufzug."

Деніз: «Ми живемо на третьому поверсі. На жаль, у цьому будинку немає ліфта.»

Elif: „Kein Aufzug? Dann nehmen wir die Treppe. In meinem Haus gibt es einen Aufzug, aber er ist oft kaputt."

Еліф: «Немає ліфта? Тоді підемо сходами. У моєму будинку ліфт є, але він часто ламається.»

Unten im ersten Stock ist die Tür von Frau Weber zu. Hinter dem Haus hat sie einen kleinen Garten. Im Sommer sitzt sie oft draußen im Garten und liest.

Внизу, на першому поверсі, двері пані Вебер зачинені. За будинком у неї маленький сад. Улітку вона часто сидить надворі в саду й читає.

Oben in der Wohnung stellen sie die Taschen auf den Tisch.

Нагорі у квартирі вони ставлять сумки на стіл.

Elif: „Eure Wohnung gefällt mir. Sie ist hell und groß."

Еліф: «Мені подобається ваша квартира. Вона світла й велика.»

Deniz: „Wir haben drei Zimmer, eine Küche, ein Bad und einen Balkon."

Деніз: «У нас три кімнати, кухня, ванна і балкон.»

Elif: „Mein Apartment hat nur ein Zimmer und ein kleines Bad. Aber es ist ruhig und nicht teuer."

Еліф: «У моїй студії лише одна кімната й маленька ванна. Зате там тихо й недорого.»

Deniz: „Die Küche ist für mich der beste Raum in der Wohnung. Ein Raum zum Kochen, zum Essen und zum Reden."

Деніз: «Для мене кухня — найкраще місце у квартирі. Приміщення, де готують, їдять і розмовляють.»

Deniz macht den Kühlschrank auf und räumt die Lebensmittel ein.

Деніз відчиняє холодильник і розкладає продукти.

Deniz: „Kannst du mir bitte die Milch geben? Die Milch und die Butter kommen in den Kühlschrank."

Деніз: «Даси мені, будь ласка, молоко? Молоко й масло — в холодильник.»

Elif: „Hier. Die Eier kommen auch in den Kühlschrank, oder?"

Еліф: «Ось. Яйця теж у холодильник, так?»

Deniz: „Ja, die Eier auch. Aber die Tomaten nicht."

Деніз: «Так, яйця теж. А помідори — ні.»

Im Wohnzimmer sitzt Lukas vor dem Fernseher. Der Fernseher ist noch an.

У вітальні Лукас сидить перед телевізором. Телевізор ще ввімкнений.

Deniz: „Lukas, mach bitte den Fernseher aus und hilf uns!"

Деніз: «Лукасе, вимкни, будь ласка, телевізор і допоможи нам!»

Lukas: „Gleich. Das Spiel ist bald zu Ende."

Лукас: «Зараз. Матч уже майже закінчився.»

Mia: „Das Spiel ist schon aus! Zwei zu eins."

Мія: «Матч уже закінчився! Два — один.»

Lukas macht den Fernseher aus und kommt in die Küche.

Лукас вимикає телевізор і йде на кухню.

Deniz: „Es ist vier Uhr. Wir fangen jetzt an."

Деніз: «Четверта година. Починаємо.»

Elif: „Wie lange dauert das Hähnchen?"

Еліф: «Скільки готується курка?»

Deniz: „Circa eine Stunde im Ofen."

Деніз: «Приблизно годину в духовці.»

Der Ofen ist an, und in der Küche wird es warm. Deniz macht das Fenster auf. Draußen regnet es ein bisschen.

Духовка ввімкнена, і на кухні стає тепло. Деніз відчиняє вікно. Надворі трохи дощить.

Lukas: „Schade, es regnet. Wir wollten auf dem Balkon essen."

Лукас: «Шкода, дощить. Ми ж хотіли їсти на балконі.»

Deniz: „Vielleicht hört der Regen bald auf. Aber wir essen besser drinnen."

Деніз: «Може, дощ скоро припиниться. Але краще повечеряємо в квартирі.»

Lukas nimmt eine Tomate und isst sie.

Лукас бере помідор і з'їдає його.

Deniz: „Hör auf, Lukas! Die Tomaten sind für den Salat."

Деніз: «Припини, Лукасе! Помідори — на салат.»

Lukas: „Nur eine Tomate. Sie schmeckt sehr gut."

Лукас: «Лише один помідор. Він дуже смачний.»

Deniz: „Kannst du mir bitte das Salz geben? Es steht im Schrank oben."

Деніз: «Даси мені, будь ласка, сіль? Вона в шафі, нагорі.»

Lukas: „Hier ist das Salz. Und hier ist das Öl."

Лукас: «Ось сіль. А ось олія.»

Deniz: „Danke. Kannst du bitte auch die Kartoffeln waschen? Circa acht Stück. Nicht die letzte Kartoffel, die ist schlecht."

Деніз: «Дякую. Помиєш, будь ласка, ще й картоплю? Приблизно вісім штук. Тільки не останню картоплину, вона зіпсована.»

Mia macht Musik an. Die Musik ist sehr laut.

Мія вмикає музику. Музика дуже гучна.

Deniz: „Mia, bitte! Die Musik ist zu laut."

Деніз: «Міє, ну будь ласка! Музика надто гучна.»

Mia: „Ohne Musik kann ich nicht arbeiten!"

Мія: «Без музики я не можу працювати!»

Deniz: „Mach sie bitte ein bisschen leiser. Ich kann nicht denken."

Деніз: «Зроби, будь ласка, трохи тихіше. Я не можу думати.»

Mia macht die Musik leiser. Dann schneidet Elif das Gemüse, und Lukas wäscht die Kartoffeln. Deniz kocht den Reis mit Butter und ein bisschen Salz.

Мія робить музику тихіше. Потім Еліф ріже овочі, а Лукас миє картоплю. Деніз варить рис із маслом і дрібкою солі.

Um Viertel nach fünf ist das Hähnchen im Ofen und die Küche riecht wunderbar. Frau Weber ruft von unten. Ihr Fenster ist auf.

О чверть на шосту курка вже в духовці, і кухня пахне чудово. Знизу гукає пані Вебер. Її вікно відчинене.

Frau Weber: „Deniz! Das riecht bis unten in den Garten!"

Пані Вебер: «Денізе! Цей запах чути аж унизу в саду!»

Deniz: „Kommen Sie um sieben Uhr. Dann ist alles fertig."

Деніз: «Приходьте о сьомій. Тоді все буде готове.»

Um Viertel vor sieben klingelt es unten am Eingang. Frau Weber kommt die Treppe hoch. Sie hat einen Apfelkuchen dabei.

За чверть сьома внизу біля входу дзвонять у двері. Пані Вебер піднімається сходами. Вона принесла яблучний пиріг.

Frau Weber: „Guten Abend! Ich habe einen Kuchen gebacken."

Пані Вебер: «Доброго вечора! Я спекла пиріг.»

Deniz: „Vielen Dank! Aber es gibt schon Baklava."

Деніз: «Щиро дякую! Але в нас уже є пахлава.»

Frau Weber: „Dann essen wir eben zwei Nachtische. Das ist kein Problem."

Пані Вебер: «Тоді просто з'їмо два десерти. Це не проблема.»

Alle lachen. Deniz deckt den Tisch. Die Teller kommen aus dem Schrank, und für jeden gibt es ein Glas.

Усі сміються. Деніз накриває на стіл. Тарілки дістає з шафи, і для кожного є склянка.

Mia: „Hier ist die Speisekarte! Bitte lesen Sie, meine Damen und Herren."

Мія: «Ось меню! Прошу читати, пані та панове.»

Frau Weber: „Eine Speisekarte! Wie in einem guten Restaurant."

Пані Вебер: «Меню! Як у доброму ресторані.»

Lukas: „Vorspeise, Hauptspeise, Nachtisch. Und Pommes frites? Wer hat die Pommes frites geschrieben?"

Лукас: «Закуска, основна страва, десерт. А картопля фрі? Хто написав картоплю фрі?»

Mia: „Ich. Die Pommes frites sind für mich."

Мія: «Я. Картопля фрі — для мене.»

Frau Weber: „Deniz, wo ist bei euch die Toilette? Ich bin selten hier oben."

Пані Вебер: «Денізе, а де у вас туалет? Я рідко буваю тут нагорі.»

Deniz: „Im Flur, die zweite Tür neben dem Bad."

Деніз: «У коридорі, другі двері біля ванної.»

Alle setzen sich an den Tisch. Deniz bringt das Hähnchen, den Reis, das Gemüse und den Salat.

Усі сідають за стіл. Деніз несе курку, рис, овочі й салат.

Deniz: „Guten Appetit. Frau Weber, möchten Sie ein Glas Wein?"

Деніз: «Смачного. Пані Вебер, бажаєте келих вина?»

Frau Weber: „Ja, gern. Aber nur ein kleines Glas."

Пані Вебер: «Так, залюбки. Але тільки маленький келих.»

Lukas: „Und für mich ein Bier, bitte."

Лукас: «А мені пиво, будь ласка.»

Mia: „Ich hätte gern Saft."

Мія: «Я б хотіла соку.»

Sie beginnen zu essen. Zuerst ist es ganz ruhig am Tisch.

Вони починають їсти. Спершу за столом зовсім тихо.

Deniz: „Schmeckt es Ihnen, Frau Weber?"

Деніз: «Вам смакує, пані Вебер?»

Frau Weber: „Es schmeckt fantastisch. Was ist in dem Reis?"

Пані Вебер: «Смакує фантастично. Що там у рисі?»

Deniz: „Butter, ein bisschen Salz und Öl. Der Reis muss circa zwanzig Minuten kochen."

Деніз: «Масло, трохи солі й олія. Рис має варитися приблизно двадцять хвилин.»

Lukas: „Deniz, schmeckt es dir selbst auch?"

Лукас: «Денізе, а тобі самому смакує?»

Deniz: „Ja, aber ich esse langsam. Ich bin noch nervös."

Деніз: «Так, але я їм повільно. Я ще хвилююся.»

Elif: „Du musst nicht nervös sein. Das ist das beste Essen seit Monaten."

Еліф: «Тобі не треба хвилюватися. Це найкраща вечеря за багато місяців.»

Frau Weber: „Am meisten mag ich den Salat. Wo hast du die Tomaten gekauft?"

Пані Вебер: «Найбільше мені смакує салат. Де ти купив помідори?»

Deniz: „Im Supermarkt in der Nähe. Ein Kilo hat circa drei Euro gekostet."

Деніз: «У супермаркеті неподалік. Кілограм коштував приблизно три євро.»

Frau Weber: „Die meisten Leute kaufen dort. Ich gehe lieber auf den Markt, aber der Markt ist nur am Freitag auf."

Пані Вебер: «Більшість людей купує саме там. Я радше ходжу на ринок, але ринок працює тільки в п'ятницю.»

Nach dem Essen sitzen alle auf dem Sofa. Der Ofen ist aus, das Licht in der Küche ist auch aus. Nur eine kleine Lampe ist an.

Після вечері всі сидять на дивані. Духовка вимкнена, світло на кухні теж вимкнене. Горить лише маленька лампа.

Frau Weber: „Die Möbel hier oben gefallen mir. Sie sind alt, aber schön."

Пані Вебер: «Мені подобаються меблі тут, нагорі. Вони старі, але гарні.»

Frau Weber: „Der Schrank in der Küche ist noch von meiner Mutter. Alte Möbel leben länger."

Пані Вебер: «Шафа на кухні ще від моєї мами. Старі меблі живуть довше.»

Deniz: „Nächstes Jahr möchte ich vielleicht neue Möbel kaufen. Zuerst ein neues Bett. Mein Bett ist zu klein."

Деніз: «Наступного року я, може, куплю нові меблі. Спершу нове ліжко. Моє ліжко надто маленьке.»

Elif: „In meinem Apartment habe ich fast keine Möbel. Nur ein Bett, einen Tisch und zwei Stühle."

Еліф: «У своїй студії я майже не маю меблів. Тільки ліжко, стіл і два стільці.»

Frau Weber: „Rauchst du eigentlich, Deniz?"

Пані Вебер: «А ти взагалі куриш, Денізе?»

Deniz: „Nein, ich rauche nicht. Bei uns raucht niemand in der Wohnung. Wenn jemand rauchen will, geht er auf den Balkon."

Деніз: «Ні, я не курю. У нас у квартирі ніхто не курить. Якщо хтось хоче курити, виходить на балкон.»

Lukas: „Ich habe früher geraucht, aber seit zwei Jahren nicht mehr."

Лукас: «Я колись курив, але вже два роки — ні.»

Frau Weber isst noch ein Stück Kuchen und trinkt einen Tee ohne Zucker.

Пані Вебер з'їдає ще шматок пирога і п'є чай без цукру.

Frau Weber: „Deniz, kochst du das nächste Mal wieder für uns?"

Пані Вебер: «Денізе, а наступного разу знову приготуєш для нас?»

Deniz: „Gern. Aber das nächste Mal kochen wir vielleicht zusammen."

Деніз: «Залюбки. Але наступного разу, може, готуватимемо разом.»

Frau Weber: „Sehr gern! Nächsten Samstag koche ich deutsch. Es gibt Kartoffeln, Fleisch und Gemüse."

Пані Вебер: «Дуже радо! Наступної суботи я приготую німецьку страву. Буде картопля, м'ясо й овочі.»

Elif: „Deutsches Essen mit türkischem Nachtisch. Das finde ich gut."

Еліф: «Німецька вечеря з турецьким десертом. Мені це подобається.»

Um halb elf steht Elif auf.

О пів на одинадцяту Еліф підводиться.

Elif: „Ich muss leider gehen. Wie lange dauert die Fahrt mit der Bahn?"

Еліф: «На жаль, мені треба йти. Скільки часу займає дорога поїздом?»

Deniz: „Circa zwanzig Minuten. Wie kommst du zum Bahnhof?"

Деніз: «Приблизно двадцять хвилин. А як ти дістанешся до вокзалу?»

Elif: „Ich laufe. Es ist nicht weit."

Еліф: «Пішки. Це недалеко.»

Mia: „Ich fahre mit dem Rad. Ich bin heute Morgen auch Rad gefahren."

Мія: «Я їду велосипедом. Я і сьогодні вранці їхала велосипедом.»

Deniz bringt die Gäste zur Tür. Am Ausgang unten sagt Frau Weber gute Nacht.

Деніз проводжає гостей до дверей. Унизу біля виходу пані Вебер прощається на добраніч.

Frau Weber: „Danke für den schönen Abend. Das war ein sehr gutes Essen."

Пані Вебер: «Дякую за чудовий вечір. Це була дуже смачна вечеря.»

Deniz: „Danke für Ihre Hilfe und für den Kuchen. Gute Nacht!"

Деніз: «Дякую за вашу допомогу і за пиріг. На добраніч!»

Der Abend endet um halb zwölf. Der Rest vom Hähnchen kommt in den Kühlschrank. Lukas macht das Licht aus.

Вечір закінчується о пів на дванадцяту. Рештки курки йдуть у холодильник. Лукас вимикає світло.

Lukas: „Das Kochen hat heute fünf Stunden gedauert. Aber es war super."

Лукас: «Готування зайняло сьогодні п'ять годин. Але було супер.»

Deniz: „Ja. Und morgen frühstücken wir mit Eiern, Butter und Schinken."

Деніз: «Так. А завтра снідатимемо з яйцями, маслом і шинкою.»

Lukas: „Und mit Milch. Gute Nacht, Deniz."

Лукас: «І з молоком. На добраніч, Денізе.»

Deniz geht in sein Zimmer und legt sich ins Bett. Das Fenster ist noch ein bisschen auf, und draußen ist es ruhig. Er denkt an den Tag: der Supermarkt, die Speisekarte von Mia, das Lachen am Tisch. Vielleicht war das der beste Tag in Köln. Dann macht er die Lampe aus und schläft.

Деніз іде до своєї кімнати й лягає в ліжко. Вікно ще трохи відчинене, і надворі тихо. Він думає про цей день: супермаркет, меню від Мії, сміх за столом. Можливо, це був найкращий день у Кельні. Потім він вимикає лампу і засинає.