Die Prüfung und der Ausflug

Am Montagmorgen war es in der Sprachschule sehr ruhig. Deniz saß auf seinem Platz. Herr Schneider hat ein Wort an die Tafel geschrieben. Das Wort war groß und rot: Prüfung.

У понеділок уранці в мовній школі було дуже тихо. Деніз сидів на своєму місці. Пан Шнайдер написав на дошці одне слово. Слово було велике й червоне: іспит.

Herr Schneider: „Guten Morgen! Setzen Sie sich bitte. Am Donnerstag ist die Prüfung."

Пан Шнайдер: «Доброго ранку! Сідайте, будь ласка. У четвер буде іспит.»

Deniz: „Herr Schneider, ich habe Angst vor der Prüfung."

Деніз: «Пане Шнайдере, я боюся іспиту.»

Herr Schneider: „Das verstehe ich, Herr Deniz. Aber Sie haben täglich geübt."

Пан Шнайдер: «Розумію вас, пане Денізе. Але ж ви щодня вправлялися.»

Elif: „Ich habe auch Angst vor der Prüfung. Ich habe heute Nacht sehr schlecht geschlafen."

Еліф: «Я теж боюся іспиту. Цієї ночі я спала дуже погано.»

Herr Schneider: „Das ist normal. Alle haben ein bisschen Angst vor der Prüfung. Aber wir machen heute noch eine Übung, und diese Übung ist genau wie die Prüfung."

Пан Шнайдер: «Це нормально. Усі трохи бояться іспиту. Але сьогодні ми зробимо ще одну вправу, і ця вправа буде точнісінько така, як іспит.»

Herr Schneider hat dann den Stundenplan ausgeteilt. Deniz hat seinen Kalender aufgemacht und alles in sein Heft notiert.

Потім пан Шнайдер роздав розклад. Деніз відкрив свій календар і все записав у зошит.

Herr Schneider: „Am Montag machen wir eine Übung zur Grammatik. Am Dienstag üben wir das Sprechen. Am Mittwoch wiederholen wir alles. Und am Donnerstag ist dann die Prüfung."

Пан Шнайдер: «У понеділок робимо вправу з граматики. У вівторок вправляємося в говорінні. У середу все повторюємо. А в четвер уже іспит.»

Elif: „Wann bekommen wir die Note?"

Еліф: «А коли ми отримаємо оцінку?»

Herr Schneider: „Die Note bekommen Sie am Freitag. Sie können das Papier im Sekretariat abholen."

Пан Шнайдер: «Оцінку ви отримаєте в п'ятницю. Папір можна забрати в секретаріаті.»

Deniz: „Wer gibt uns die Papiere? Frau Klein?"

Деніз: «А хто видасть нам папери? Пані Кляйн?»

Herr Schneider: „Nein, der Direktor kommt am Freitag ins Sekretariat. Er möchte mit allen kurz sprechen."

Пан Шнайдер: «Ні, у п'ятницю до секретаріату прийде директор. Він хоче з усіма коротко поговорити.»

Der Unterricht hat um neun Uhr angefangen. In der Pause sind Deniz und Elif in die Cafeteria gegangen.

Заняття почалося о дев'ятій. На перерві Деніз та Еліф пішли до кафетерію.

Elif: „Weißt du was? Das ist wie damals in der Schule."

Еліф: «Знаєш що? Це як колись у школі.»

Deniz: „Ja, das finde ich auch. Vormittags Unterricht, mittags Pause, nachmittags Hausaufgaben."

Деніз: «Так, я теж так вважаю. До обіду уроки, опівдні перерва, по обіді домашні завдання.»

Elif: „Welche Fächer hattest du in der Schule?"

Еліф: «Які предмети в тебе були в школі?»

Deniz: „Alle! Mathematik, Physik, Chemie, Biologie, Geografie … Mathematik war okay, aber Chemie war schrecklich. Ich habe nichts verstanden. Und was war dein Lieblingsfach?"

Деніз: «Усі! Математика, фізика, хімія, біологія, географія… Математика була нічого, а от хімія — жахлива. Я нічого не розумів. А який предмет був улюблений у тебе?»

Elif: „Kunst. In Kunst habe ich viel gemalt. Und Musik hat mir auch Spaß gemacht. Wir haben jeden Freitag gesungen."

Еліф: «Мистецтво. На уроках мистецтва я багато малювала. І музика мені теж подобалася. Ми щоп'ятниці співали.»

Deniz: „Mir hat Geschichte gefallen. Geschichte war mein bestes Fach. Wir hatten auch Religion und Sozialkunde. Sozialkunde war interessant, weil wir viel diskutiert haben."

Деніз: «А мені подобалася історія. Історія була моїм найкращим предметом. У нас були ще релігія і суспільствознавство. Суспільствознавство було цікаве, бо ми багато дискутували.»

Elif: „Hast du auch das Abitur gemacht?"

Еліф: «А ти теж складав випускні іспити?»

Deniz: „Ja, ich habe das Abitur gemacht und dann in Istanbul studiert. Aber das ist lange her."

Деніз: «Так, я склав випускні іспити, а потім навчався в Стамбулі. Але це було давно.»

Nach der Pause hat Herr Schneider noch eine Information gegeben.

Після перерви пан Шнайдер сказав ще дещо.

Herr Schneider: „Ich habe eine gute Nachricht. Nach der Prüfung machen wir eine Klassenfahrt."

Пан Шнайдер: «У мене гарна новина. Після іспиту ми вирушимо в поїздку з класом.»

Deniz: „Eine Klassenfahrt? Wie in der Schule?"

Деніз: «Поїздка з класом? Як у школі?»

Herr Schneider: „Ganz genau. Am Samstag fahren wir zusammen raus in die Natur."

Пан Шнайдер: «Саме так. У суботу ми разом поїдемо на природу.»

Elif: „Wohin denn?"

Еліф: «А куди саме?»

Herr Schneider: „An einen See. Dort gibt es einen Wald, einen Fluss und dahinter einen Berg. Die Landschaft ist wirklich schön."

Пан Шнайдер: «До озера. Там є ліс, річка, а за нею гора. Краєвид там справді гарний.»

Deniz: „Ich freue mich auf die Klassenfahrt. Aber erst kommt die Prüfung."

Деніз: «Я з нетерпінням чекаю на цю поїздку. Але спершу іспит.»

Am Abend hat Deniz zu Hause am Küchentisch gelernt. Vor ihm lagen sein Heft, sein Wörterbuch und drei Stifte. Lukas ist um sieben Uhr nach Hause gekommen.

Увечері Деніз учився вдома за кухонним столом. Перед ним лежали зошит, словник і три ручки. Лукас прийшов додому о сьомій.

Lukas: „Und? Wie läuft es?"

Лукас: «Ну як? Як воно?»

Deniz: „Ich lerne seit vier Stunden. Mein Kopf ist voll."

Деніз: «Я вчуся вже чотири години. Голова повна.»

Lukas: „Du schaffst das."

Лукас: «Ти впораєшся.»

Es hat an der Tür geklopft. Frau Weber stand vor der Tür mit einem Kuchen in der Hand.

У двері постукали. Пані Вебер стояла на порозі з пирогом у руках.

Frau Weber: „Guten Abend, ihr zwei! Ich habe einen Kuchen gebacken. Lernst du noch, Deniz?"

Пані Вебер: «Доброго вечора, ви двоє! Я спекла пиріг. Ти ще вчишся, Денізе?»

Deniz: „Ja, ich lerne im Moment täglich. Morgens mache ich Übungen, nachmittags lese ich, und abends höre ich Radio."

Деніз: «Так, зараз я вчуся щодня. Зранку роблю вправи, по обіді читаю, а ввечері слухаю радіо.»

Frau Weber: „Und tagsüber arbeitest du nicht?"

Пані Вебер: «А вдень ти не працюєш?»

Deniz: „Doch, manchmal. Aber diese Woche nicht. Diese Woche lerne ich nur."

Деніз: «Працюю, іноді. Але не цього тижня. Цього тижня я тільки вчуся.»

Lukas: „Er lernt sogar nachts. Ich habe ihn um zwei Uhr in der Küche gefunden."

Лукас: «Він навіть уночі вчиться. Я знайшов його на кухні о другій ночі.»

Deniz: „Das stimmt. Ich träume schon auf Deutsch."

Деніз: «Це правда. Мені вже сняться сни німецькою.»

Frau Weber: „Man muss auch mal Pause machen! Setzt euch."

Пані Вебер: «Треба ж колись і відпочивати! Сідайте.»

Frau Weber hat viele Fragen gestellt, wie immer.

Пані Вебер поставила купу запитань, як завжди.

Frau Weber: „Sag mal, Deniz, feiert ihr in der Türkei auch Weihnachten?"

Пані Вебер: «Скажи, Денізе, а в Туреччині теж святкують Різдво?»

Deniz: „Nein, Weihnachten feiern wir nicht. Bei uns feiert man andere Feste. Das größte Fest kommt nach dem Ramadan. Es dauert drei Tage. Man besucht die Familie, und man schenkt den Großeltern Blumen."

Деніз: «Ні, Різдво ми не святкуємо. У нас святкують інші свята. Найбільше свято настає після Рамадану. Воно триває три дні. Люди ходять у гості до родини, а бабусі й дідусеві дарують квіти.»

Frau Weber: „Ach, wie schön. Bei uns feiert man Weihnachten am 24. Dezember. Die ganze Familie kommt, wir essen zu viel, und wir schenken uns kleine Sachen."

Пані Вебер: «Ох, як гарно. А в нас Різдво святкують 24 грудня. Збирається вся родина, ми забагато їмо і даруємо одне одному дрібнички.»

Deniz: „Was schenken Sie denn so?"

Деніз: «А що ви зазвичай даруєте?»

Frau Weber: „Bücher, Socken, Schokolade. Und Lukas schenke ich jedes Jahr einen Kalender."

Пані Вебер: «Книжки, шкарпетки, шоколад. А Лукасові я щороку дарую календар.»

Lukas: „Jedes Jahr einen Kalender, Mama. Jedes Jahr."

Лукас: «Щороку календар, мамо. Щороку.»

Frau Weber: „Was ist denn dein Wunsch? Sag mir deinen Wunsch, dann kaufe ich etwas anderes."

Пані Вебер: «А чого ж ти хочеш? Скажи мені своє бажання, і я куплю щось інше.»

Lukas: „Mein Wunsch ist einfach: Ruhe. Aber ich wünsche mir das seit dreißig Jahren."

Лукас: «Моє бажання просте: спокій. Але я бажаю собі цього вже тридцять років.»

Deniz: „Und Ostern?"

Деніз: «А Великдень?»

Frau Weber: „An Ostern verstecken wir Eier im Garten. Und wir wünschen allen Nachbarn frohe Ostern."

Пані Вебер: «На Великдень ми ховаємо яйця в саду. І бажаємо всім сусідам веселого Великодня.»

Deniz: „Und Silvester?"

Деніз: «А новорічна ніч?»

Lukas: „Silvester ist laut. Um Mitternacht gehen alle auf die Straße. Alle rufen und lachen."

Лукас: «Новорічна ніч гучна. Опівночі всі виходять на вулицю. Усі кричать і сміються.»

Frau Weber: „Und an Neujahr schläft die ganze Stadt bis mittags."

Пані Вебер: «А на Новий рік усе місто спить до обіду.»

Deniz: „Bei uns ist Silvester auch wichtig. Die Familie sitzt zusammen, es gibt viel Essen, und um Mitternacht wünschen wir uns ein gutes neues Jahr."

Деніз: «У нас новорічна ніч теж важлива. Родина сидить разом, багато їжі, а опівночі ми бажаємо одне одному щасливого нового року.»

Lukas: „Aber das größte Fest in Köln ist der Karneval."

Лукас: «Але найбільше свято в Кельні — це карнавал.»

Deniz: „Der Karneval! Elif hat mir davon erzählt. Wann findet der Karneval statt?"

Деніз: «Карнавал! Еліф мені про нього розповідала. А коли відбувається карнавал?»

Lukas: „Im Februar. Die ganze Stadt trägt Kostüme. Es gibt überall Musik."

Лукас: «У лютому. Усе місто вбирається в костюми. Скрізь музика.»

Frau Weber: „Damals, als Lukas klein war, hatte er ein Kostüm als Vogel. Er war ein blauer Vogel."

Пані Вебер: «Колись, коли Лукас був маленький, у нього був костюм птаха. Він був синім птахом.»

Lukas: „Mama, bitte nicht."

Лукас: «Мамо, будь ласка, не треба.»

Später ist Mia gekommen. Sie hat auch Kuchen gegessen.

Пізніше прийшла Мія. Вона теж поїла пирога.

Mia: „Im Sommer gibt es hier ein Festival im Park. Drei Tage Musik. Die Veranstaltung soll im Juli stattfinden."

Мія: «Улітку тут у парку буде фестиваль. Три дні музики. Захід має відбутися в липні.»

Deniz: „Vielleicht komme ich mit. Aber erst muss ich die Prüfung schaffen."

Деніз: «Може, і я піду. Але спершу мушу скласти іспит.»

Am Donnerstagmorgen ist Deniz um sechs Uhr aufgewacht. Draußen war es noch dunkel und sehr still.

У четвер уранці Деніз прокинувся о шостій. Надворі було ще темно й дуже тихо.

Lukas: „Guten Morgen. Du siehst müde aus."

Лукас: «Доброго ранку. Ти маєш утомлений вигляд.»

Deniz: „Ich kann nicht frühstücken. Mein Bauch tut weh."

Деніз: «Я не можу снідати. У мене болить живіт.»

Lukas: „Iss wenigstens ein Brot. Wann fängt die Prüfung an?"

Лукас: «З'їж хоч скибку хліба. А коли починається іспит?»

Deniz: „Um neun. Erst kommt der schriftliche Teil, danach der mündliche Teil. Ich habe Angst vor der Prüfung, Lukas."

Деніз: «О дев'ятій. Спочатку письмова частина, потім усна. Я боюся цього іспиту, Лукасе.»

Lukas: „Das hast du mir schon hundertmal gesagt. Trink deinen Tee."

Лукас: «Ти казав мені це вже сто разів. Пий свій чай.»

Um Viertel vor neun waren alle im Klassenzimmer. Herr Schneider stand vorne an der Tafel, und neben ihm stand der Direktor.

За чверть дев'ята всі були в класі. Пан Шнайдер стояв попереду біля дошки, а поруч із ним стояв директор.

Herr Schneider: „Guten Morgen. Heute ist der Direktor auch Prüfer. Er hört später beim Sprechen zu."

Пан Шнайдер: «Доброго ранку. Сьогодні директор теж екзаменатор. Пізніше він слухатиме усну частину.»

Elif: „Darf ich mein Wörterbuch benutzen?"

Еліф: «А можна користуватися словником?»

Herr Schneider: „Nein, heute dürfen Sie das Wörterbuch nicht benutzen. Und auch nicht Ihr Heft."

Пан Шнайдер: «Ні, сьогодні словником користуватися не можна. І зошитом теж.»

Deniz: „Und meine Notizen? Ich habe alles auf eine Seite geschrieben."

Деніз: «А мої нотатки? Я все написав на одному аркуші.»

Herr Schneider: „Auch keine Notizen. Bitte legen Sie jede Notiz in die Tasche."

Пан Шнайдер: «Нотатки теж не можна. Покладіть, будь ласка, кожну нотатку в сумку.»

Herr Schneider hat dann die Papiere ausgeteilt.

Потім пан Шнайдер роздав папери.

Herr Schneider: „Hier ist der Antwortbogen. Bitte markieren Sie die richtige Antwort mit einem Kreuz. Markieren Sie nur ein Feld pro Frage."

Пан Шнайдер: «Ось бланк для відповідей. Позначайте, будь ласка, правильну відповідь хрестиком. Позначайте лише одне поле на кожне запитання.»

Deniz: „Wie viele Seiten hat die Prüfung?"

Деніз: «А скільки сторінок в іспиті?»

Herr Schneider: „Acht Seiten. Auf Seite eins ist das Hören, auf Seite vier das Lesen."

Пан Шнайдер: «Вісім сторінок. На першій сторінці аудіювання, на четвертій читання.»

Elif: „Wie viele Punkte brauchen wir?"

Еліф: «А скільки балів нам потрібно?»

Herr Schneider: „Sie brauchen sechzig Punkte von hundert. Wenn Sie sechzig Punkte haben, bestehen Sie. Wenn nicht, machen Sie die Prüfung noch ein Mal. Fangen wir an."

Пан Шнайдер: «Вам потрібно шістдесят балів зі ста. Якщо у вас буде шістдесят балів, ви складете. Якщо ні, складатимете іспит ще раз. Починаймо.»

Zuerst hat Deniz die Hörtexte gehört. Er hat auf dem Antwortbogen markiert und daneben ein paar Wörter notiert. Dann kam das Lesen. Ein Text war über die Umwelt, ein Text über eine Insel. Deniz hat langsam gelesen. Manchmal hat er ein Wort nicht verstanden, aber er hat trotzdem weitergemacht.

Спершу Деніз послухав тексти для аудіювання. Він робив позначки на бланку й записував поряд кілька слів. Потім було читання. Один текст був про довкілля, другий про острів. Деніз читав повільно. Іноді він не розумів якогось слова, але все одно читав далі.

Nach dem schriftlichen Teil war Pause. Danach kam das Sprechen.

Після письмової частини була перерва. А потім настала черга говоріння.

Herr Schneider: „Herr Deniz, bitte kommen Sie herein. Stellen Sie sich kurz vor."

Пан Шнайдер: «Пане Денізе, заходьте, будь ласка. Коротко представтеся.»

Deniz: „Ich heiße Deniz. Ich bin achtundzwanzig Jahre alt. Ich komme aus der Türkei und spreche Türkisch, Englisch und ein bisschen Deutsch."

Деніз: «Мене звати Деніз. Мені двадцять вісім років. Я з Туреччини, розмовляю турецькою, англійською і трохи німецькою.»

Herr Schneider: „Sehr gut. Und warum lernen Sie Deutsch?"

Пан Шнайдер: «Дуже добре. А чому ви вивчаєте німецьку?»

Deniz: „Weil ich hier lebe. Und weil ich mit meinen Nachbarn sprechen möchte. Vorher konnte ich nur Hallo sagen."

Деніз: «Бо я тут живу. І бо я хочу розмовляти зі своїми сусідами. Раніше я вмів сказати лише „привіт".»

Herr Schneider: „Was möchten Sie in der Zukunft machen?"

Пан Шнайдер: «А що ви хочете робити в майбутньому?»

Deniz: „In der Zukunft möchte ich hier arbeiten. Ich glaube, dass ich noch viel lernen muss. Aber ich habe Zeit."

Деніз: «У майбутньому я хочу тут працювати. Думаю, що мені ще багато треба вчитися. Але час у мене є.»

Nach zehn Minuten war es vorbei. Auf dem Flur hat Elif schon gewartet.

Через десять хвилин усе скінчилося. У коридорі вже чекала Еліф.

Elif: „Und? Wie war die Prüfung?"

Еліф: «Ну як? Як іспит?»

Deniz: „Schwer. Aber es geht. Und wie war die Prüfung für dich?"

Деніз: «Важко. Але нічого. А як іспит у тебе?»

Elif: „Der schriftliche Teil war okay. Beim Sprechen war ich nervös. Ich habe vorher zwei Stunden geübt, und dann habe ich alles vergessen."

Еліф: «Письмова частина була нічого. А на говорінні я нервувалася. Перед тим я дві години тренувалася, а потім усе забула.»

Deniz: „Das kenne ich. Manchmal ist der Kopf einfach leer."

Деніз: «Знайоме відчуття. Іноді голова просто порожня.»

Elif: „Endlich ist es vorbei!"

Еліф: «Нарешті все позаду!»

Deniz: „Endlich. Zum ersten Mal seit einer Woche schlafe ich heute gut."

Деніз: «Нарешті. Уперше за тиждень я сьогодні добре висплюся.»

Am Freitag um zehn Uhr standen alle vor dem Sekretariat. Dann ist der Direktor gekommen, mit vielen Papieren in der Hand.

У п'ятницю о десятій усі стояли перед секретаріатом. Потім прийшов директор із купою паперів у руках.

Direktor: „Guten Morgen! Ich habe eine gute Nachricht. Fast alle haben bestanden. Herzlichen Glückwunsch!"

Директор: «Доброго ранку! У мене гарна новина. Майже всі склали. Щиро вітаю!»

Deniz hat sein Papier aufgemacht. Seine Hand war ein bisschen nass.

Деніз розгорнув свій папір. Рука в нього була трохи мокра.

Deniz: „Ich habe siebenundachtzig Punkte! Ich habe bestanden!"

Деніз: «У мене вісімдесят сім балів! Я склав!»

Elif: „Und ich habe einundneunzig! Meine Note ist eine Eins."

Еліф: «А в мене дев'яносто один! Моя оцінка — одиниця.»

Herr Schneider: „Das ist eine sehr gute Note, Frau Demir. Und Ihre Note ist auch gut, Herr Deniz. Und morgen ist die Klassenfahrt. Wir treffen uns um neun Uhr im Zentrum, am Hauptbahnhof."

Пан Шнайдер: «Це дуже добра оцінка, пані Демір. І ваша оцінка теж добра, пане Денізе. А завтра поїздка з класом. Зустрічаємося о дев'ятій у центрі, на головному вокзалі.»

Deniz: „Wohin fahren wir genau?"

Деніз: «А куди саме ми їдемо?»

Herr Schneider: „In eine Region südlich von Köln. Der Zug fährt eine Stunde."

Пан Шнайдер: «У регіон на південь від Кельна. Потяг їде годину.»

Danach sind alle in ein Café gegangen.

Потім усі пішли до кафе.

Deniz: „Herr Schneider, darf ich Sie etwas fragen? Kommen Sie aus Köln?"

Деніз: «Пане Шнайдере, можна вас дещо запитати? Ви з Кельна?»

Herr Schneider: „Nein. Ich bin in Deutschland geboren, aber im Norden. Ich bin also ein Deutscher, aber kein Kölner. Meine Frau ist Schweizerin. Sie kommt aus der Schweiz, aus Bern."

Пан Шнайдер: «Ні. Я народився в Німеччині, але на півночі. Тобто я німець, але не кельнець. Моя дружина швейцарка. Вона зі Швейцарії, з Берна.»

Deniz: „Bern ist die Hauptstadt, oder?"

Деніз: «Берн — це столиця, так?»

Herr Schneider: „Richtig. Die Hauptstadt von der Schweiz ist Bern. Viele Leute denken, dass es Zürich ist."

Пан Шнайдер: «Правильно. Столиця Швейцарії — Берн. Багато хто думає, що це Цюрих.»

Elif: „Und Sie? Wie lange leben Sie schon hier?"

Еліф: «А ви? Скільки ви вже тут живете?»

Herr Schneider: „Seit zwanzig Jahren. Damals habe ich zwei Jahre in Luxemburg gearbeitet. Luxemburg ist klein, aber sehr international."

Пан Шнайдер: «Двадцять років. А до того я два роки працював у Люксембурзі. Люксембург маленький, але дуже міжнародний.»

Deniz: „Sprechen die Leute in Luxemburg Deutsch?"

Деніз: «А люди в Люксембурзі розмовляють німецькою?»

Herr Schneider: „Viele sprechen Deutsch, Französisch und Luxemburgisch. In Europa ist das ganz normal. Viele Menschen sprechen zwei oder drei Sprachen."

Пан Шнайдер: «Багато хто розмовляє німецькою, французькою та люксембурзькою. У Європі це цілком звично. Багато людей знають дві-три мови.»

Elif: „Ich komme aus Deutschland und spreche Türkisch und Deutsch. Meine Eltern kommen aus Izmir."

Еліф: «Я з Німеччини й розмовляю турецькою та німецькою. Мої батьки родом з Ізміра.»

Am Nachmittag hat Deniz Lukas, Mia und Frau Weber getroffen. Herr Schneider hat gesagt, dass Gäste mitkommen dürfen.

По обіді Деніз зустрівся з Лукасом, Мією та пані Вебер. Пан Шнайдер сказав, що гості теж можуть поїхати.

Frau Weber: „Ich komme sehr gern mit! Mein Bruder ist Österreicher, er wohnt bei Salzburg. Dort ist die Landschaft auch so schön."

Пані Вебер: «Я залюбки поїду! Мій брат австрієць, він живе біля Зальцбурга. Там теж такий гарний краєвид.»

Deniz: „Ihr Bruder ist Österreicher? Aber Sie sind Deutsche?"

Деніз: «Ваш брат австрієць? А ви ж німкеня?»

Frau Weber: „Ja. Meine Mutter kommt aus Österreich, mein Vater aus Köln. Mein Neffe ist wieder ein Deutscher, weil er hier geboren ist. So ist das in Europa."

Пані Вебер: «Так. Моя мама з Австрії, а тато з Кельна. А мій племінник знову німець, бо народився тут. Отак воно в Європі.»

Mia: „Im August mache ich eine europäische Reise. Ich fahre mit dem Zug durch fünf Länder."

Мія: «У серпні я їду в подорож Європою. Поїздом через п'ять країн.»

Deniz: „Und wohin genau?"

Деніз: «А куди саме?»

Mia: „Zuerst nach Österreich, dann in die Schweiz. Am Ende möchte ich auf eine Insel in Griechenland. Dort gibt es einen langen Strand."

Мія: «Спершу до Австрії, потім до Швейцарії. А наприкінці хочу на острів у Греції. Там довгий пляж.»

Elif: „Wie wird eigentlich das Wetter morgen?"

Еліф: «А яка, до речі, завтра буде погода?»

Lukas: „Ich habe gerade auf mein Handy geschaut. Morgens ist es neblig, dann wird es bewölkt."

Лукас: «Я щойно дивився в телефоні. Зранку буде туман, потім захмарить.»

Deniz: „Bewölkt ist nicht schlimm."

Деніз: «Хмарно — це не страшно.»

Lukas: „Aber am Nachmittag kommt vielleicht ein Gewitter."

Лукас: «Але по обіді, можливо, буде гроза.»

Frau Weber: „Ein Gewitter? Dann nehmt bitte alle einen Regenschirm mit!"

Пані Вебер: «Гроза? Тоді, будь ласка, візьміть усі парасольки!»

Deniz ist ans Fenster gegangen. Der Himmel war grau, und eine große dunkle Wolke stand über der Stadt.

Деніз підійшов до вікна. Небо було сіре, і над містом стояла велика темна хмара.

Deniz: „Es sieht nach Regen aus."

Деніз: «Схоже на дощ.»

Herr Schneider: „Vielleicht. Aber wir fahren trotzdem. Ein bisschen Regen ist kein Problem."

Пан Шнайдер: «Можливо. Але ми все одно поїдемо. Трохи дощу — не проблема.»

Am Samstagmorgen war es kühl. Um neun Uhr standen alle am Bahnhof. Herr Schneider hat die Fahrkarten gekauft, und der Zug ist pünktlich abgefahren.

У суботу вранці було прохолодно. О дев'ятій усі стояли на вокзалі. Пан Шнайдер купив квитки, і потяг відійшов вчасно.

Deniz: „Schau mal aus dem Fenster, Elif! Die Landschaft ist wunderschön."

Деніз: «Поглянь у вікно, Еліф! Краєвид чудовий.»

Elif: „Ja, ein Fluss, viel Wald und dahinter ein Berg. In der Stadt vergisst man die Natur."

Еліф: «Так, річка, багато лісу, а за ним гора. У місті забуваєш про природу.»

Deniz: „Bei uns zu Hause gibt es auch Berge. Im Winter liegt dort viel Schnee."

Деніз: «У нас удома теж є гори. Узимку там лежить багато снігу.»

Herr Schneider: „Schneit es in Istanbul?"

Пан Шнайдер: «А в Стамбулі сніг буває?»

Deniz: „Manchmal schneit es. Nicht jedes Jahr. Aber wenn es schneit, steht die ganze Stadt still."

Деніз: «Іноді сніжить. Не щороку. Але коли сніжить, усе місто зупиняється.»

Herr Schneider: „Hier in Köln schneit es nicht oft. In den Bergen liegt aber bis April Schnee."

Пан Шнайдер: «Тут, у Кельні, сніг випадає нечасто. А в горах сніг лежить аж до квітня.»

Nach einer Stunde sind sie angekommen. Sie sind zwanzig Minuten durch den Wald gelaufen, und dann haben sie den See gesehen. Am Wasser gab es einen kleinen Strand.

Через годину вони приїхали. Двадцять хвилин ішли лісом, а потім побачили озеро. Біля води був маленький пляж.

Herr Schneider: „So, hier bleiben wir."

Пан Шнайдер: «Отже, зупиняємося тут.»

Lukas: „Ich habe ein Zelt mitgebracht. Wenn es regnet, können wir in das Zelt gehen."

Лукас: «Я взяв із собою намет. Якщо піде дощ, зможемо сховатися в наметі.»

Frau Weber hat eine große Tasche aufgemacht. Es gab Kuchen, Brote und zwei Flaschen Tee.

Пані Вебер розкрила велику сумку. Там був пиріг, бутерброди і дві пляшки чаю.

Frau Weber: „Der Tee ist noch heiß. Und hier ist Limonade. Nehmt euch!"

Пані Вебер: «Чай ще гарячий. А ось лимонад. Пригощайтеся!»

Deniz: „Danke! Die Sonne ist jetzt warm. Vorher war es so kühl."

Деніз: «Дякую! Сонце вже тепле. А раніше було так прохолодно.»

Elif hat die Hand ins Wasser gehalten.

Еліф опустила руку у воду.

Elif: „Puh, das Wasser ist kalt! Sehr kalt."

Еліф: «Ох, вода холодна! Дуже холодна.»

Sie haben zusammen gegessen. Ein Vogel ist über dem Wasser geflogen.

Вони поїли разом. Над водою пролетів птах.

Mia: „Schaut mal, ein Vogel! Ein großer Vogel."

Мія: «Дивіться, птах! Великий птах.»

Elif: „Was für ein Tier ist das denn?"

Еліф: «А що це за тварина?»

Herr Schneider: „Das ist ein Reiher. Man sieht dieses Tier oft am Fluss."

Пан Шнайдер: «Це чапля. Цю тварину часто можна побачити біля річки.»

Deniz: „Und wie heißt diese Pflanze hier? Diese gelbe Pflanze am Wasser."

Деніз: «А як називається ось ця рослина? Оця жовта рослина біля води.»

Herr Schneider: „Das weiß ich leider nicht. Für Biologie hatte ich nie eine gute Note."

Пан Шнайдер: «Цього я, на жаль, не знаю. З біології я ніколи не мав доброї оцінки.»

Alle haben gelacht.

Усі засміялися.

Mia: „Bitte nehmt euren Müll wieder mit. Die Umwelt ist wichtig."

Мія: «Будь ласка, заберіть своє сміття із собою. Довкілля — це важливо.»

Elif: „Frau Weber, was machen Sie eigentlich an Ostern?"

Еліф: «Пані Вебер, а що ви робите на Великдень?»

Frau Weber: „Bei uns feiert man Ostern mit der Familie. Und bei euch?"

Пані Вебер: «У нас Великдень святкують із родиною. А у вас?»

Elif: „Bei uns feiert man das Zuckerfest. Alle Kinder gehen zu den Nachbarn. Die Nachbarn schenken ihnen Süßigkeiten."

Еліф: «У нас святкують Рамазан-байрам. Усі діти ходять до сусідів. Сусіди дарують їм солодощі.»

Deniz: „Und im Sommer gibt es viele Hochzeiten. Eine Hochzeit ist bei uns eine große Feier. Manchmal kommen dreihundert Leute."

Деніз: «А влітку в нас багато весіль. Весілля в нас — велике свято. Іноді приходить триста людей.»

Um drei Uhr war der Himmel plötzlich dunkel. Eine schwarze Wolke ist schnell über den Berg gekommen. Dann hat es gedonnert.

О третій небо раптом потемніло. Через гору швидко насунула чорна хмара. А потім загриміло.

Deniz: „Das Gewitter kommt!"

Деніз: «Гроза йде!»

Lukas: „Schnell, alles ins Zelt!"

Лукас: «Швидко, все в намет!»

In fünf Minuten hat es stark geregnet. Alle sind gelaufen. Deniz hat seine Tasche genommen, aber sein Regenschirm war nicht da.

За п'ять хвилин полив сильний дощ. Усі побігли. Деніз схопив свою сумку, але парасольки в ній не було.

Deniz: „Mein Regenschirm! Ich habe ihn im Zug vergessen."

Деніз: «Моя парасолька! Я забув її в потязі.»

Elif: „Komm unter meinen Schirm!"

Еліф: «Іди під мою парасольку!»

Deniz: „Zu spät. Ich bin schon ganz nass."

Деніз: «Запізно. Я вже геть мокрий.»

Im Zelt haben sie alle zusammen gesessen. Draußen hat es geregnet, und im Zelt war es warm.

У наметі вони сиділи всі разом. Надворі йшов дощ, а в наметі було тепло.

Lukas: „Und, Deniz? Wie war die Prüfung? Erzähl noch mal."

Лукас: «Ну що, Денізе? Як там був іспит? Розкажи ще раз.»

Deniz: „Die Prüfung war schwer. Aber jetzt sitze ich hier im Zelt, meine Schuhe sind nass, und ich bin trotzdem glücklich."

Деніз: «Іспит був важкий. Але зараз я сиджу тут у наметі, черевики в мене мокрі, і я все одно щасливий.»

Nach einer halben Stunde hat der Regen aufgehört. Die Sonne ist wieder gekommen, und über dem See stand ein Regenbogen. Eine kleine schwarze Katze ist zwischen den Bäumen gelaufen.

Через півгодини дощ ущух. Знову вийшло сонце, а над озером стала веселка. Між деревами пробігла маленька чорна кішка.

Mia: „Da ist eine Katze! Wo kommt die denn her?"

Мія: «Там кішка! Звідки вона тут узялася?»

Frau Weber: „Zu Hause habe ich auch eine Katze. Meine Katze schläft den ganzen Tag."

Пані Вебер: «У мене вдома теж є кішка. Моя кішка спить цілий день.»

Herr Schneider: „So, hören Sie bitte alle kurz zu. Der neue Kurs fängt im September an. Ich hoffe, dass Sie alle wiederkommen."

Пан Шнайдер: «Так, послухайте всі хвилинку. Новий курс починається у вересні. Сподіваюся, що ви всі повернетеся.»

Deniz: „Ich komme wieder. Ich freue mich schon auf den neuen Kurs."

Деніз: «Я повернуся. Я вже чекаю на новий курс.»

Elif: „Und nächste Woche machen wir eine Feier bei mir. Alle kommen, ja?"

Еліф: «А наступного тижня в мене вдома вечірка. Усі прийдуть, так?»

Lukas: „Klar. Wann findet die Feier statt?"

Лукас: «Звісно. А коли відбудеться вечірка?»

Elif: „Am Samstagabend um acht."

Еліф: «У суботу ввечері о восьмій.»

Am Abend sind sie mit dem Zug zurückgefahren. Deniz hat aus dem Fenster gesehen. Es war jetzt neblig über den Feldern. In seinem Heft hat er eine kurze Notiz geschrieben: „Heute habe ich zum ersten Mal in Deutschland im Regen gelacht."

Увечері вони поїхали потягом назад. Деніз дивився у вікно. Над полями тепер стояв туман. У своєму зошиті він написав коротку нотатку: «Сьогодні я вперше в Німеччині сміявся під дощем.»